Дослідження показало, що овес підходить для безглютенової дієти
Генетичне дослідження вівса, проведене Університетом Едіт Коуен (ECU) показало, чому він може стати чудовим рішенням для більшості людей з коеліакією та непереносністю глютену.
«Ми виявили, що у вівсі менше білків, що відповідають глютену в пшениці, які викликають імунну реакцію у людей з коеліакією», — заявив 19 травня професор ECU Мішель Колгрейв.
Колгрейв сказав, що ці результати дозволили команді підтвердити, що «як на генному (ДНК) так і на білковому рівні овес містить менше білкових послідовностей, які, як відомо, викликають харчову алергію і непереносимість», а також встановити, що овес має більше генетичної подібності з рисом, який містить глютен, ніж із пшеницею і житом, багатими глютеном.
У порівнянні з іншими зерновими, овес також містить набагато більшу частку бета-глюканів, які знижують рівень холестерину в крові, а також покращують імунну систему.
Доцент Джейсон Тай-Дін сказав, що дослідження є підтвердженням безпеки вівса для людей з коеліакією і робить ще один крок до того, щоб включити цей злак у безглютенову дієту.
«Побоювання з приводу того, що овес містить глютеноподібні білки, які можуть бути шкідливі для людей з коеліакією, призвели до того, що в Австралії та Новій Зеландії овес нині не дозволений для безглютенової дієти», — сказав він.
Люди, які дотримуються суворої безглютенової дієти, часто отримують недостатню кількість цільного зерна, що часто пов'язане з діабетом та серцево-судинними захворюваннями. Проте включення до раціону вівса може зменшити подібні негативні наслідки.
Новий потенціал для селекції
Овес цікавий не тільки своїми корисними властивостями; його вирощування також потребує меншої кількості обробок інсектицидами, фунгіцидами та добривами проти інших зернових культур.
Однак, коли порівняти з пшеницею, вівсу важче схрещуватися з іншими злаками, які мають інший набір хромосом у порівнянні з ним; зерну також важче запозичити чужорідні гени.
Генетичне дослідження показало, що культурний овес (Avena sativa) має шість наборів хромосом (6n), з яких два були отримані від Avena longiglumis (2n) та Avena insularis, що має чотири набори.
Автори припустили, що A. sativa, бувши виведеним із двох видів з різною кількістю хромосомних наборів, може бути селекційним бар'єром для вівса.
Проте дослідники вважають, що це дослідження надасть нові відомості про геном та допоможе у селекції та вирощуванні більш поживного та стійкого вівса.
«Вільно доступні джерела, створені в рамках цієї співпраці, є, по суті, схемою для вівса і підвищать потенціал селекції для досягнення конкретних ознак», — сказав Колгрейв, назвавши як можливий варіант високобілковий овес для задоволення попиту на рослинні білки.
Доктор Анжела Юхаш (Angéla Juhász) з ECU вважає, що отримані результати можуть стати великим досягненням для австралійської вівсяної промисловості.
«Дослідження, проведене ECU та CSIRO, дозволяє нам визначити не лише білки, пов'язані з глютеноподібними властивостями вівса, але й характеристики, які можуть підвищити врожайність, покращити поживні властивості та зробити його більш стійким до хвороб та посухи», — сказала вона.
«Це може забезпечити австралійських фермерів унікальним диференційованим зерном, щоб зберегти статус Австралії як постачальника високоякісного зерна преміум-класу, яке приносить австралійцям відчутну користь для здоров'я».