Що таке «сліпота на рослини» і до чого вона призводить

Рослини — постійно навколо нас: вони радують око в парках і скверах, а на прогулянці в лісі ми дихаємо очищеним ними повітрям і ароматом квітів і трав. «Зелена стіна», повз яку ми проходимо або пробігаємо, переважно сприймається як даність і дещо приємне. Але як часто ми звертаємо увагу на кожну рослину окремо? І як багато видів рослин, а також їхніх властивостей і застосувань ми можемо назвати?

Багато хто прекрасно розбирається в марках автомашин або ж породах собак і котів, але за все життя так і не дізнався, як називається дерево, яке росте перед його будинком.

Вчені, які помітили таку тенденцію, дали їй назву: «сліпота на рослини» (англ. plant blindness) — відсутність здатності й бажання помічати, розрізняти і розпізнавати рослини.

Ми одразу реагуємо, зустрівши на прогулянці якусь тварину — білку, жабку або бобра, і потім можемо ще деякий час згадувати про цей випадок. А ось мовчазні й нерухомі дерева набагато рідше удостоюються настільки ж пильної нашої уваги. Одна із причин — ми більше налаштовані на сприйняття тих об'єктів, які рухаються. Окрім того, як вважають вчені, освіта в суспільстві побудована таким чином, що люди насамперед відчувають зацікавленість і співчуття до представників тваринного світу, а не до зразків зі світу фауни.

Людство здавна має сильний зв'язок із рослинами. Люди поступово відкривали їхні властивості і тепер широко застосовують у харчуванні, медицині, будівництві та інших сферах життя. Однак знання ставали надбанням лише вузького кола фахівців, і сучасний міський житель з більшою ймовірністю піде до аптеки і купить таблетки на основі трав, ніж буде споживати ці трави у чистому вигляді.

Насправді, не звертаючи уваги на рослини, ми відмовляємо собі не тільки у надбанні знань, але й у задоволенні застосовувати ці знання на практиці. Наприклад, у задоволенні споживати корисну зелень, яка виросла далеко від траси в лісі і не оброблена хімікатами.

Багато хто навіть не здогадується, що просто під ногами можна знайти не тільки їстівні і корисні, але й дуже смачні дикі рослини. Широко поширені кропива, кульбаба і подорожник; є й більш вишукані — наприклад, кінський часник черешковий. Їх можна додавати в супи і салати, зробивши свій раціон, що складається зі звичної покупної зелені (стандартний набір — петрушка, кріп, шпинат тощо за вашими перевагами), більш різноманітним.

Окрім того, деякі рослини можна використовувати в медичних цілях (наприклад, той же подорожник — це швидкий засіб для загоєння: його листя миють, мнуть і прикладають до рани).

Звичайно, як і у випадку із грибами, перш ніж вживати рослину, яку ви принесли з лісу, варто вивчити її зовнішній вигляд і упевненитись, що вона не отруйна. Для початку можна просто порівняти її із зображеннями на спеціалізованих ресурсах, а також проконсультуватися у знавців. Вірогідно, вам допоможуть поради тих ваших рідних або знайомих, у кого вже є список корисних трав.

Пам'ятайте, що краще використовувати молоді пагони тих рослин, які виросли в чистому місці, і на яких немає якихось пошкоджень чи захворювань.

Є безліч людей, які не стали ботаніками, але збір рослин і визначення їхніх видів стали для них свого роду хобі. Деякі збирають гербарій — висушують рослини, вклеюють у блокнот або на окремі аркуші паперу і підписують їхні назви.

Взагалі збиральництво — давня традиція. Не дарма, коли ми займаємося пошуком грибів у лісі або мушель і камінчиків на узбережжі, ми почуваємося ближчими до природи і відчуваємо натхнення, неначе торкаємося до чогось загадкового і прекрасного.

Якщо ви не є затятим грибником, можливо, вас надихне вивчення рослин. А потім, зустрічаючи знайомі трави на прогулянці, ви будете радіти їм наче старим друзям.

Читайте далі:

Озброївшись крейдою, «бунтівні ботаніки» розписали тротуари Лондона назвами рослин

Чи почують вас рослини, якщо ви станете з ними розмовляти

Як засушити квіти, зберігши їхній колір

Вчені з'ясували, що лишайники набагато молодше, ніж думали раніше

Іще одна причина відправляти дітей на вулицю: це добре для їхніх очей