Плащівка – загальна назва вологостійких матеріалів переважно штучного походження або з додаванням невеликої кількості бавовни. Тканина невибаглива до умов експлуатації і догляду. Вона не пропускає вітер, дощ, сніг завдяки особливому просоченню або переплетінню волокон. Використовується для пошиття будь-якого одягу, а також у складі підшивки плащів, курток, пальто для забезпечення водонепроникності.
Сучасні технологічні можливості дозволяють створювати десятки нових різновидів плащівки. Це відкриває безмежні обрії для дизайну одягу – від практичного у стилі мілітарі до витончених вечірніх суконь. Однак, так було не завжди.
Еволюція матеріалу починається у XIX ст., коли розвиток хімії і промисловості дозолив виробляти дійсно водозахисні тканини. Рік народження плащівки – 1823, коли шотландець Макінтош випадково помітив, що просочений розчином каучуку рукав піджаку не намокає. Творіння винахідника удосконалили англійці під час Першої світової війни. Вони розробили плащі тренчкоти для військових з габардину, спочатку на основі овечої вовни, а потім – штучної сировини. Тоді ж зрозуміли, що важливий не лише склад, а й спосіб плетіння ниток. Так виник матеріал, з поверхні якого краплини буквально скочувалися, і крім того він пропускав повітря. Поступово виріб перекочував до цивільного життя.
У другій половині XX ст. сталася ще одна ключова подія – важкий каучук замінили легким поліакрилом. Його винайшов італійський хімік Джуліо Натта. У місті Болонья цією речовиною почали обробляти однойменну тонку плащову тканину (поліакрил з капроном).
Зараз плащівка може складатися з таких основних компонентів:
Склад плащівок варіюється, залежно від типу одягу. Наприклад, плащі та куртки шиють із сумішевих полотен, таких як бондінг, твіл, оксфорд, таслан, дюспо. Вітчизняні вироби складаються частіше з бавовни і лавсану, зарубіжні – з бавовни і поліестеру. Також можливі на 100% синтетичні комбінації лавсану з поліестером або капроном. Більш натуральний варіант – бавовна, коттон, поліестер (твіл).
Основні різновиди плащівки:
Перераховані види майже не мнуться.
На властивості матеріалів впливають такі технічні характеристики: щільність (зазначається у тексах), вага, наявність або відсутність водозахисного покриття, склад. Усі ці показники можна знайти на етикетці.
Поціновувачі плащівок можуть вибрати тканину на свій смак і розмір гаманця перейшовши по посиланню (це передовий продавець текстилю, з великим досвідом в ринковому сегменті тканин для верхнього одягу).
Мембрана, яку повсякчасно використовують для створення водо- і вітронепроникного шару в одязі, має безліч переваг і лише 2 недоліки – високу вартість і нездатність протистояти холоду. Однак переважна більшість плащівок коштує недорого і це один з приємних бонусів. Найдешевший і практичний - оксфорд.
Матеріал має відповідати таким критеріям:
Виробництво сучасних плащівок – складний технологічний процес, який потребує спеціалізованого устаткування. Під час виробництва застосовують плетіння саржевого типу зі щільністю мінімум 200 г/м². Завдяки цьому плащівка добре тримає форму, не зминається і «дихає», тобто пропускає повітря й водночас захищає від вітру.
Найбільш розповсюджені методи досягнення водонепроникності:
Щоб створити демісезонний крам, використовується флісовий утеплювач. Його часто доповнюють стібками. Цю ж технологію застосовують під час пошиття пухівок з пуху або синтепону, причому принципове значення має розмір проколу, щоб наповнювач не вилізав на поверхню.
*Комментарий: редакция не несёт ответственности за содержание и мнения, изложенные в статьях со знаком Ⓟ.