З уповільненням економічного зростання Китаю його лідери висунули нове гасло — так званий «Новий Порядок». Люди мають на рахунок цього різні думки. Моя ж думка така: по-перше, парламент більше не женеться за високими темпами економічного зростання; по-друге, уряд більше не використовує експансіоністську фіскальну і кредитно-грошову політику для підтримки певних показників зростання; і по-третє, зростання дивідендів здійснюється через реформи.
#img_center_nostream# Я думаю, що наведені вище три пункти вірні. Однак проблеми, з якими зіткнувся «Новий Порядок», — це старі погляди, що залишилися в людей, за яких економічні показники і далі залишаються нижче очікуваних. Колишні погляди базувалися на вигідних банківських кредитах, а також на тому, що китайський уряд і далі збільшуватиме витрати як на внутрішні, так і на іноземні інвестиції. Така практика останніх багатьох років не вирішила минулих проблем, і тому вона не зможе вирішити майбутніх.
Якщо друкування грошей не може підтримати зростання, чи зможе тоді гарантувати це випуск акцій? Китайці тепер опинилися в стані душевного підйому. Зараз у Китаї немає сенсу з кимось розмовляти, всі тільки й думають про те, наскільки зросла вартість акцій за день. Це все одно, що перебувати на великому святі, де шум від веселощів змушує забути про головну проблему. Можливо, після того як бульбашка лусне, ми зможемо поговорити про інновації. Але прямо зараз ніхто не хоче цього помічати.
Проте чи буде випуск акцій гарантувати економічне зростання? Це головне питання.
Чи дійдуть гроші, вкладені у фондовий ринок, до бізнесу? Чи знизить бум фондового ринку вартість кредитів? Зараз ніхто не ставить собі ці питання, про це ніхто не хоче думати. Схоже, що нам доведеться дочекатися обвалу, і тільки після цього ми зможемо говорити про трансформацію країни та бізнесу. Але, на жаль, для багатьох компаній вже буде занадто пізно.
Я не проти того, щоб люди грали на фондовому ринку, але в той же час ми повинні думати про те, як реструктурувати бізнес. Кажуть, що бум на фондовому ринку дозволить знизити витрати на фінансування. Що ми дізналися з досвіду Центральної Європи? Ми всі знаємо, що вартість власного капіталу завжди була набагато вищою вартості позикового капіталу.
Дозвольте мені використати одне абсурдне висловлювання як приклад. Деякі кажуть, що часткове фінансування знижує капітальні витрати. Оскільки багато компаній не можуть отримати банківські кредити або можуть отримати тільки дуже високі відсоткові позики, то вони йдуть на фондовий ринок. Всі ми знаємо основний принцип корпоративного фінансування, який полягає в тому, що вартість власного капіталу значно вища, ніж вартість позикового. Таким чином, як фондовий ринок допоможе знизити витрати на фінансування?
Грошові витрати фондового ринку набагато вищі, ніж витрати банку. Але багато компаній відчувають, що вартість «залучення капіталу» на фондовому ринку нижча, ніж від банківських кредитів, тому наші інвестори поспішають на ринок акцій, не розуміючи справжньої суті інвестування. У США вартість фінансування з фондового ринку на 7—8% вища, ніж від кредитів. Це означає, що ви можете взяти кредит у банку під 5—6%, у той час як інвестори на фондовому ринку готові працювати з вами під 12—13% прибутку, оскільки вони приймають більш високі ризики, що має здоровий глузд. Однак зараз ми спостерігаємо порушення такого здорового глузду.
Деякі люди мені кажуть: «Професоре, ви вивчаєте західну економіку. Однак китайська і західна економіка — не одне і те ж». Коли ми говоримо про науку, то чи ділимо її на східну і західну? Якщо ми мали б іти таким шляхом, то концепція вартості капіталу була б повністю перевернута. Ви думаєте, що можете отримати гроші від інвесторів під нульовий відсоток. Хто тоді буде нести витрати на фондовому ринку? Звичайно, інвестори. А компанії при цьому отримали гроші. Однак, коли фондові індекси впадуть, інвестори зазнають великих втрат. Ті, хто бере участь у створенні бульбашки, не звертають на це уваги. Але як економіст я повинен задуматися про те, до чого це призведе в майбутньому.
Капітал не створюється таким чином. За останні 200 років, багатство не було створено бульбашками фондового ринку або друком нових грошей центральними банками. Яким же чином створювалося багатство? Це основне питання в економіці, яке повинна поставити собі кожна людина, кожна компанія і кожен уряд.
Сюй Сяоньєнь
Сюй Сяоньєнь — професор економіки і фінансів у Китайсько-європейській міжнародній бізнес-школі в Шанхаї. КЄМБШ була заснована спільно з китайським урядом і ЄС як некомерційний інститут вищої освіти для навчання міжнародним управлінським навичкам.