Мудрість Стародавнього Китаю: про силу доброти

У Період Весни та Осіні (770-476 до н.е.) Цзи Лу з округу Лу вперше відправився на зустріч з Конфуцієм. Він прийшов з пером  на голові, щоб показати свою зарозумілість і войовничість.

Проте після того, як Конфуцій розповів йому про одну з чеснот скромності, він був зворушений і, охоче переодягнувшись в одяг учня, почав вчитися у Конфуція норм чемності. Коли Конфуцій наставляв його, як стати благородним і бути чиновником, він сказав наступне: «Відданість – це найбільш важлива річ для істинно благородної людини. Хоробрість без відданості – це порушення; а для маленької людини хоробрість без відданості і без дотримання законів – це крадіжка. Благородна людина шукає Шлях, а не їжу, і турбується про свій Шлях, а не думає про потребу. Чиновник зобов'язаний бути хорошим прикладом для інших, він ніколи не повинен проявляти лінощі та слабкість, повинен працювати важко і допомагати людям».

Цзі Лу подорожував з Конфуцієм по країні, поширюючи етичні принципи, і його власна сфера свідомості підвищувалася. Він вірив у свого вчителя і був відданий своїй державі. Конфуцій хвалив учня, кажучи: «Цзи Лу завжди радий визнати свої помилки і негайно виправляє їх. Це і є прогрес». Пізніше Цзи Лу став важливим чиновником в провінції Пуї. Він правив країною, керуючись нормами етикету і музикою.

Через 3 роки після початку правління  провінція Пуї перетворилася на мирну і процвітаючу землю, де всі люди ставилися з повагою один до одного. Конфуцій приписував все це доброті свого учня.

Натисніть нижче щоб почитати другу історію
У  Цзяньцзинь з провінції  Шаньсі династії Мін (1368-1644) був сильною та агресивною людиною. Будучи майстром бойових мистецтв, він мав схильність до використання кулаків проти будь-кого, хто вставав на його шляху. Він відбирав чужі володіння і гроші за власним бажанням і тримав всіх під страхом. Одного спекотного дня він вийшов на вулицю, щоб охолодитися.

Побачивши його, всі люди в жаху розбіглися. Але один старий, не злякавшись, залишився. У  Цзяньцзинь владно запитав: «Всі від страху втекли, окрім тебе. Ти вважаєш, що я не достатньо хороший майстер бойових мистецтв, так?»
- «Ви абсолютно помиляєтеся, - відповів старий. - Ваші батьки виховували Вас, сподіваючись, що Ви будете корисні для своєї країни. Ви великий знавець у сфері бойових мистецтв, але ніколи не замислювалися над тим, як сприяти розвитку своєї країни, Вам більше подобається бути покидьком. Країна позбавлена  талановитої людини. Який жаль! Який жаль!»

Після почутих від старого слів У Цзяньцзинь в сльозах, будучи переповнений розкаянням, сказав: «Всі навколо мене говорили, що я погана людина, і я вважав себе поганою людиною. Ваші слова сьогодні прозвучали як уранішній дзвін і вечірній барабан, що збудили мене від сну. Але я так довго був поганою людиною, і не знаю, чи вдасться мені стати джентельменом тепер, навіть якщо я сильно захочу цього». Старий сказав: «Якщо Ви дійсно хочете змінитися і почати вдосконалювати себе за нормами хорошої людини, то я не бачу, чом би Вам не вдалося добитися цього». Відтоді У Цзяньцзинь змінився і почав працювати на благо своєї країни. Пізніше він зайняв пост воєначальника і користувався великою пошаною за професійну майстерність і любов до людей.

Стара приказка звучить: «Людині властиво помилятися, але виправлення помилки є проявом великої доброти». Навчання з цнотливістю і зміна чого-небудь з добротою можуть надихнути людей до роздумів над дійсним сенсом життя та іншими етичними поняттями, такими як любов до  іншого і уміння триматися в стороні від переслідування особистих інтересів. Сила доброти неосяжна, тому що вона виявляється скрізь і в корені може змінити серце будь-кого. Доброта веде людей  до осягнення істини, направляє  їх свідомість, надихає  прийняти правильну позицію і розчиняє все неправедне.