Гете і мистецтво зцілення

Чи був відомий у Німеччині поет, космополіт і державний діяч Йоганн Вольфганг фон Гете, окрім усього, ще й зацікавленим і освіченим лікарем? Безсумнівно – так. Гете відзначався багатьма талантами і незбагненною кількістю інтересів. Усе, що стосувалося життя, буття людини і розвитку людського духу до найвищих сфер було «його справою».  

«Недостатньо знати, необхідно застосовувати це. Недостатньо тільки хотіти, необхідно діяти. Ми повинні вдосконалювати наші здібності, не наші особливості».

Гете-вчений 

Ще під час навчання в університеті Лейпцигу Гете цікавився медициною та анатомією і відвідував лекції. Його роботи з природознавства були визнані колегами-сучасниками, вони ставилися до них серйозно. Мова в них йшла не тільки про теорію, він намагався розвинути сили самозцілення і з’ясувати, наскільки є дієвим розумовий захист і чи є він дієвим також із застосуванням потойбічних експериментів.  

Гете завжди прагнув знати точно. Він був знайомий з анатомією, проводив у цій галузі емпіричні дослідження і відкрив одну невідому до тієї пори кістку – посередині людського обличчя – міжщелепову кістку (Sutura incisiva Goethei).

Практика замість теорії

Він вивчав «науку про душу», займався вченням про харчування, лікувальними травами, лікувальними ваннами, банками і завзято дискутував зі знаменитими лікарями про співвідношення здоров’я  і хвороби. Або більш докладно – про позитивну сторону хвороби. Він на практиці познайомився з неприємними сторонами багатьох теорій, коли сам був пацієнтом. Він першим відкрив конфронтаційну терапію, яка застосовується і сьогодні – так він вилікував себе від страху висоти. Він примусив себе піднятися на Страсбурзький кафедральний собор і дозволив собі спуститися вниз тільки після подолання цього страху. Він мав чітку ціль: він хотів подорожувати Альпами.

Поезія, досвід, істина

У своїй поезії Гете розкриває людські страждання, яких він зазнав сам, як ніхто інший, він страждав на тяжкі захворювання і не раз був при смерті. Особливо його цікавила «меланхолія» - передсмертна хвороба або бажання вмерти і, як наслідок цього, самогубство, які знайшли своє відображення у його знаменитих романах «Страждання юного Вертера» або в «Міньйоні».

Але все ж таки Гете сприймав страждання як екзамен, або можливість зустрітися із собою, справжнім, щирим. Людський біль і неспроможність були для нього процесом визрівання, шляхом до самоочищення і ціною зростання до найвищої духовної природи.

Наслідок  досвіду 

У своєму прагненні до здорового способу життя він утримувався від того, що приносить задоволення – тютюну, кави, він плавав у холодній воді, натхненно танцював, подорожував і скакав на конях. Цим він демонстрував відповідальність і усвідомлення духовного виміру в живій і неживій природі. Але з невеликим успіхом, тому що він, як і раніше, тяжко хворів. Можливо, причиною були ранні ексцеси, - одна франкфуртська вигадка припускає, що певною мірою «німецькі частушки», у яких прославляється насолода життям і вином, могли бути написані Гете. Тим не менш, незважаючи на свій ранній інфаркт, хворобу легенів, меланхолію і ревматизм, він прожив 82 роки.

Гете також писав картини: Історичний вид Хайдельбергського палацу збоку Штюкгартена, Німеччина, акварель Йоганна Вольфганга Гете, 1815. Громадська ліцензія/Wikimedia Commons

У пошуках прарослини Гете проводив дослідження, в результаті яких з’явилися важливі записи, як, наприклад, опис гінкго (Ginkgo Biloba)  з засушеним листям. Громадська ліцензія/Wikimedia

Інформацію німецькою можна подивитися: www.goethe-museum-kippenberg-stiftung.de

Соня Райс. Велика Епоха