На закінчення дискусії стосовно загрози епідемії СНІДу в Африці один мій замбійський знайомий сказав: «Я був без роботи протягом кількох тижнів. Переді мною постав такий вибір: померти від голоду завтра або від СНІДу через десять років». Таке тяжке становище, як у нього, я зустрічав багато разів у африканських країнах, що дозволило мені чітко усвідомити одну з навислих загроз Африки – відсутність надії для обездолених.
Проблеми у сфері охорони здоров'я в Замбії характерні і для багатьох інших африканських країн, де зростаюча бідність, вплив поширюваної хвороби, а також безнадійність являють собою дійсність. Парадоксально, що вона поширена серед найбільш емоціональних, душевних і енергійних людей, яких мені доводилося зустрічати під час поїздок по всьому світові.
Епідемія СНІДу в Африці повернула у протилежний напрямок відсоток виживаності дітей, середню тривалість життя та економічний розвиток. Спеціалісти Об'єднаної програми ООН із ВІЧ/СНІДу приблизно порахували, що рівень ВВП у країнах із найбільшою кількістю інфікованих СНІДом на 2010 р. знизиться до 8%.
Згідно з оцінкою Бюро перепису населення США, в цьому році у країнах Африки, розташованих на південь від Сахари, буде нараховуватися на 71 мільйон чоловік менше через поширення СНІДу. Для порівняння, бубонна чума у середньовічній Європі, за підрахунками, забрала життя приблизно 30 мільйонів.
На жаль, тавро СНІДу все ще лежить на більшості країн Африки. Процес підвищення інформованості тривав повільно, незважаючи на зусилля, що докладають у сфері освіти неурядові організації. Проблеми охорони здоров'я залишаються гострими здебільшого в сільській місцевості. Служба охорони здоров'я і сфера обслуговування населення не відповідають вимогам, до того ж спостерігається дефіцит кваліфікованого медичного персоналу. Ця проблема ускладнена безперервним масовим виїздом лікарів та медсестер у промислово розвинені країни.
Загальновідомим є факт, що з багатьма хворобами, що уражають як дорослих, так і дітей, можна було б справлятися за мінімальних зусиль, якщо б із ними працювали оперативно. Діарейні та «дихальні» хвороби, кір і малярія являють собою величезну загрозу для здоров'я дітей. Про ВІЛ/СНІД та недоїдання годі й говорити.
Підраховано, що африканські жінки мають більший відсоток імовірності померти при пологах або під час вагітності, ніж жінки у розвинених країнах. Щоб система охорони здоров'я була ефективною, кошти треба спрямувати на надання медичної допомоги зі сучасним високотехнологічним обладнанням, замість використання першої допомоги та профілактики.
Проблеми у сфері охорони здоров'я в Африці не можна розглядати ізольовано і не можна перекладати всю відповідальність виключно на самих африканців. Необхідно знайти такі шляхи, які безпосередньо допомогли б людям.
Корупція виснажує дефіцитні ресурси, конче потрібні для покращення стану здоров'я людей та освіти. За статистикою, опублікованою Африканською спілкою, корупція коштує економіці Африки більше 148 мільярдів доларів на рік, що складає 25% ВВП Африки.
Ефективна іноземна допомога стала би обхідним шляхом для корумпованих урядів, і можна було б працювати через неурядові організації, відомі своєю відкритістю та продуктивністю. Практика хабарництва та корупція серед іноземних компаній має бути обмежена. Тому промислові країни повинні видати і привести в життя власні федеральні закони.
За останні кілька років надлишковий акцент був зроблений на економічній допомозі Африці, що стало зручною нагодою для багатих та знаменитих. Однак африканські країни потребують більшого, ніж просто фінансової допомоги. Вони хочуть, щоб в їхніх країнах була підготовка людських трудових ресурсів – спосіб більш дешевий, але ефективний, ніж навчання за кордоном. В той же час промисловим країнам необхідно зупинити «витік мозків» із країн, які живуть на межі своїх можливостей.
Якщо кредитно-фінансові інститути та уряди країн-донорів беруть на себе зобов'язання допомагати Африці, її громадянам, вони повинні пильно стежити за використанням своїх внесків. Необмежені фінансові кредити можуть завдати більше шкоди, ніж користі, оскільки вони тільки сприяють корумпованій діяльності місцевої еліти. Їм також потрібно звести на ні такі способи надання кредиту, які призводять до скорочення у сфері соціального забезпечення, а систему охорони здоров'я зробити доступною для більшості населення. На континенті, що перебуває в безвихідності, подібні заходи можуть відродити надію.
Доктор Цезар Челала – консультант із питань охорони здоров'я в організаціях при ООН. Він здійснив місії, пов'язані з охороною здоров'я, у більш ніж 45 країнах по всьому світу.