ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Герої в небі

Велика Епоха
Льотчик Ешлі Міллс любить свою роботу, хоча вона має й деякі складнощі, наприклад, не збити кенгуру підчас приземлення на злітно-посадочних смугах у різних куточках Австралії.

Один із багатьох пілотів Служби повітряних королівських лікарів (RFDS). Фото: The Royal Flying Doctors Service
Один із багатьох пілотів Служби повітряних королівських лікарів (RFDS). Фото: The Royal Flying Doctors Service
«Коли приземляєшся вночі, конче необхідно постаратися не зачепити кенгуру, - говорить він. - Я одного разу збив кенгуру, приземляючись уночі в Кунабарабрані. Він вискочив із темряви, і я не зміг не зіштовхнутися з ним. На борту ніхто не був травмований, але кенгуру не так поталанило».

Міллс працює в Службі повітряних королівських лікарів (RFDS), дуже популярної в Австралії команди лікарів, яка займається наданням медичної допомоги віддаленим громадам на всьому великому австралійському континенті. Заснована в 1928 році у Квінсленді, ця служба щорічно надає допомогу 234 000 громадянам, пролітаючи близько 20 мільйонів кілометрів і приземляючись 160 разів на день. У своєму арсеналі служба має 50 літаків.

По всій Австралії, починаючи від жителів периферії, які потребували термінової допомоги до мандрівників із великих міст, що потрапили в складні ситуації у віддалених куточках країни, ходить безліч історій про друзів і близьких, котрих урятувала RFDS.

«Я ніколи не забуду чудову роботу Керрі-Лі Хасан, медсестри з RFDS і пілота, - говорить Філс Джонс із Хея в Новому Південному Уельсі, онука якого врятувала служба. - У грудні 2000 року в нашої невістки Джуліан почалися передчасні пологи, дитина не очікувалася ще протягом 14 тижнів».

Оскільки в госпіталі Хея в той час не було анестезіолога, педіатра й операційного залу, літак RFDS був єдиною надією доставити Джулліан до фахівців, поки дитина не народилася. У той час як літак летів у Хей із Гріффіта поспішав педіатр, що знаходився за 160 кілометрів, щоб подбати про Джулліан на її шляху в Королівську жіночу лікарню Мельбурна.

Літак прибув вчасно. «Едді народився вагою всього 995 грамів. Я впевнена, що без допомоги RFDS він би не вижив, - згадує місіс Джонс. - Я не знаю точно, скільки часу їм потрібно було, щоб добратися до Хея, але це було зовсім недовго. Вони просто чудо! Я з гордістю за будь-яких обставинах ношу мої значки й сережки з емблемою RFDS, які дають прекрасну можливість почати розмову про неї».

Інший колишній пацієнт RFDS, Ален Девіс із Віндзора в Новому Південному Уельсі, був доставлений на літаку в госпіталь Броукен Хілл після нещасного випадку. Він зіштовхнувся на мотоциклі зі страусом ему на необжитій місцевості поблизу Квінсленда. «Для того щоб дістатися місця пригоди, їм вистачило всього дві години, - говорить Ален. - Днями я стільки ж витратив, щоб дістатися з Віндзора в Еппінг на сіднейському транспорті».

Для людей, що працюють у RFDS, їхня професія є перспективною, і одночасно приносить гострі відчуття. «Це найкраща робота у світі, - говорить повітряна медсестра Дайана Камнік із Дуббо в Новому Південному Уельсі. - Щотижня трапляються незабутні моменти. Вигляд заходів сонця й світанків із повітря, безпечна доставка пацієнтів або поліпшення їхнього стану в порівнянні з тим, що було, до того як їх підібрали. Я тривалий час працювала в різних лікарнях, і мені захотілося змін. Тут ти ніколи не знаєш, хто стане твоїм наступним пацієнтом, і з якими труднощами доведеться мати справу - чи буде це стан хворого чи погодні умови, і в якому куточку країни ви пообідаєте наступного разу».

Оскільки повітряні лікарі мають важливе значення для необжитої місцевості Австралії, вони безсумнівно продовжать літати й у майбутньому. Однак той, хто знайомий із цією службою, знає про постійну нестачу коштів. Хоча Співдружність і уряд Австралії забезпечують фінансування, кошти на ремонт, обслуговування й устаткування також надходять і із громадських пожертвувань.

«Необхідно пояснити людям важливість нашої роботи, особливо тим, хто проживає в містах, - говорить Камнік. - Нам необхідна не тільки матеріальна підтримка на покупку нового обладнання, але й моральна. Приємно, коли знаєш, що служба й робота, яку ми виконуємо, цінується в суспільстві. Це допомагає рухатися далі».

Місіс Джонс намагається заохочувати людей робити пожертвування для RFDS. «Я впевнена, що якби не RFDS, то в нас не було б Едді, якому зараз 6 років. Він така чудесна дитина, - говорить вона. - Потрібно допомогти RFDS сьогодні, а не чекати, поки самим знадобитися їхня допомога. Інакше, у них може не бути можливості прилетіти, коли це вам буде необхідно».

Ендрю Торкінс. Велика Епоха