ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Виклики для нового глави НАТО Марка Рютте: згуртувати Захід, заспокоїти Схід, допомогти Україні

Велика Епоха
Прем'єр-міністр Нідерландів Марк Рютте в день церемонії відкриття Саміту з питань миру в Україні на курорті Бюргеншток у Стансстаді недалеко від Люцерна, Швейцарія, 15 червня 2024 року. (REUTERS/Denis Balibouse/Pool/File Photo)

Наступному главі НАТО Марку Рютте знадобляться всі навички створення коаліцій, які він відточив на посаді прем'єр-міністра Нідерландів, щоб утримати західний альянс разом в умовах війни в Україні, побоювань щодо подальших дій Москви і політичної невизначеності у Вашингтоні.

У вівторок уперше за десятиліття Рютте змінить на посаді генерального секретаря Організації Північноатлантичного договору норвежця Єнса Столтенберга.

Тепер багато що залежить від того, чи зуміє Рютте дійти консенсусу в альянсі, що складається з 32 членів. Його здатність захистити майже 1 мільярд людей залежить не тільки від військової потужності, а й від політичної єдності.

Перед Рютте стоїть безліч проблем: можливе повернення скептика НАТО Дональда Трампа на посаду президента США, а також заклики східноєвропейських союзників до посилення військ для захисту від Росії і прохання України, яка не входить до альянсу, про надання додаткової військової допомоги.

Чиновники і дипломати НАТО очікують, що Рютте дотримуватиметься пріоритетів Столтенберга — підтримувати Київ, підштовхувати країни НАТО до збільшення видатків на оборону і підтримувати участь США в європейській безпеці.

57-річний Рютте, який пробув при владі 14 років і став людиною, яка найдовше протрималася на посаді прем'єр-міністра Нідерландів, — досвідчений гравець на світовій арені.

«Той факт, що у нього такий великий досвід у пошуку шляхів просування вперед, компромісів, переконування людей, умовляння людей, встановлення контактів із людьми, — я думаю, це дуже і дуже стане в нагоді», — сказала Кайса Оллонгрен, колишня міністерка оборони Нідерландів, яка працювала під керівництвом Рютте.

Оллонгрен та інші описують стиль керівництва Рютте як надзвичайно цілеспрямований і практичний, що може стати шоком для такої ієрархічної організації, як НАТО.

«Він ніколи не подумає: о, добре, я можу залишити це до завтра», — сказала Оллонгрен агентству Reuters.

Рютте став міжнародним політиком 2014 року, після того як рейс MH17 авіакомпанії Malaysian Airlines був збитий російським ракетним комплексом над Україною, внаслідок чого загинули всі 298 пасажирів і членів екіпажу, включно зі 196 громадянами Нідерландів. Він пообіцяв притягнути винних до відповідальності.

СХІДНИЙ ФЛАНГ

На новій посаді Рютте зазнаватиме тиску з боку членів НАТО у Східній Європі, щоб довести, що він розуміє їхнє бажання отримати більший захист від Росії і може його забезпечити.

«Одним із випробувань для нього буде: які амбіції НАТО щодо східного флангу і особливо зміцнення східного флангу?» — сказав Петер Батор, який до початку цього року обіймав посаду посла Словаччини в НАТО.

Східні країни хочуть мати більше військ і зброї, особливо систем ППО, а це означає переконати західних членів перекинути на схід більше своїх власних коштів.

Оскільки НАТО ухвалює рішення на основі консенсусу, влада генерального секретаря залежить від висунення політичних ідей і переконання національних лідерів підтримати їх.

За словами Оани Лунгеску, колишньої прессекретарки НАТО, ця робота полягає в тому, щоб «не просто дійти до найменшого спільного знаменника, а й просунути альянс уперед».

«Саме в цьому і полягає магія між посадою секретаря і генерала», — каже Лунгеску, яка зараз працює в оборонному аналітичному центрі RUSI.

БІЛЬШЕ ВИТРАТ НА ОБОРОНУ

Чиновники і дипломати НАТО кажуть, що Рютте, можливо, доведеться стримати свою типово голландську прихильність до бюджетної економії.

На саміті ЄС у червні Рютте вступив у конфлікт з іншими лідерами, коли він і канцлер Німеччини Олаф Шольц рішуче виступили проти спільних запозичень для фінансування витрат на оборону.

Прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск сказав, що інші лідери «голосно нагадали» Рютте, що він скоро стане главою НАТО і має зробити все, щоб уряди не економили на обороні.