Історія Китаю (31): Хань Сінь - неперевершений військовий стратег давнього Китаю

Хань Сінь народився у бідній сім'ї, але став чудовим військовим стратегом і вніс великий внесок у заснування династії Хань. За свої заслуги він отримав визнання, його шанували, як одного з «Чудової трійки династії Хань».

У молодості Хань Сінь дуже бідував, тому що його батьки померли. Незважаючи на тяжке становище, він ретельно вивчав військову стратегію і тактику, оскільки в майбутньому хотів стати знаменитим. Не маючи на що жити, він часто просив їжу у своїх друзів. Через це він заробив собі погану славу. Одного разу дружина одного друга, якій Хань Сінь неабияк набрид, не дала йому їжі і стала його ображати. Після цього Хань Сінь спробував ловити рибу, але удача відвернулася від нього. Тоді він став просити їжу у жінок, що полоскали у річці білизну, і одна літня прачка з жалості нагодувала його.

У бідності Хань Сінь часто терпів приниження від оточуючих. Одного разу, коли він йшов вулицею, дорогу йому перегородила зграя хуліганів. Один з них, що працював м'ясником, поставив перед ним вибір: «Убий мене мечем або проповзи у мене між ногами». Хань Сінь не хотів убивати людину, оскільки за це за тодішніми законами довелося б теж заплатити своїм життям, тому проповз у м'ясника між ногами на очах у натовпу. Ця історія пізніше стала відомою на весь Китай і отримала назву «Як принизили Хань Сіня, змусивши його проповзти між ногами».

У 209 році до н.е. двоє селян почали повстання проти династії Цінь, чиновники якої на той час загрузли у хабарництві. Незабаром це повстання поширилося на весь Китай. Хань Сінь приєднався до повстанської армії правителя царства Чу, але той недооцінив його здібності і призначив лише простим охоронцем. Засмутившись, Хань Сінь покинув Чу, перейшовши в іншу армію, очолювану правителем царства Хань.

Хань Сіня неодноразово і наполегливо рекомендував правителю Хань його помічник Сяо Хе, і, в остаточному підсумку, на урочистій церемонії Хань Сіня оголосили головнокомандувачем війська. За кілька років він досяг безлічі перемог і підкорив багато держав для царства Хань. Його талант полководця вирішив результат великої битви між Хань і Чу.

У 202 році до н.е. царства Чу і Хань зіткнулися у вирішальній битві. Правитель Чу дав команду своїй стотисячній армії люто атакувати передову ханьського війська. Хань Сінь наказав центральній частині армії трохи відійти, щоб уникнути небезпечного натиску чуського війська. Потім він велів атакувати ворога по флангах, після чого наказав центру також наступати вперед. Завдяки такій стратегії, ханьці оточили військо Чу. Вночі Хань Сінь, щоб ще більше підірвати дух ворога, велів з усіх боків співати чуські народні пісні. Повалені духовно і оточені, війська Чу незабаром були переможені. Цар Чу, не стерпівши ганьби, заподіяв собі смерть. Так п'ятирічна війна між Хань і Чу була закінчена. Лю Бан, правитель Хань, завоював чуське царство за допомогою Хань Сіня.

Коли з великими почестями і багатством Хань Сінь повернувся у рідний край, він розшукав пралю, яка ділилася з ним їжею і дав їй тисячу золотих. Негідник, що принижував його, боявся повернення героя. Але Хань Сінь проявив до нього поблажливість і запропонував йому низький офіцерський ранг, який більше підходив людині з навичками вуличної боротьби.

Хань Сіня поважали за його особисті якості і досягнення. Він відрізнявся терпінням, відданістю і вдячністю. Хань Сіня називали «на рідкість чудовим стратегом». Його принцип маневрування військами високо оцінили полководці наступних поколінь. Згідно з історичними записами Китаю, він написав книгу «Військова стратегія», що мала три розділи. На жаль, вона не дійшла до наших днів.

Після об'єднання держав військові здібності Хань Сіня стали не потрібні. Його армію розформували, а Хань Сіня зробили правителем маленької області та наділили невеликою владою. Потім, за намовою заздрісників, його розжалували і тримали під домашнім арештом.

У 196 році до н.е. Хань Сіня заманили у палац прем'єр-міністра Сяо Хе, якому Хань Сінь все життя був вдячний за поради, дані йому, як новачку у військовій справі. Там його звинуватили у змові проти держави і вбили.

Сумно усвідомлювати, що така смерть випала великому генералу свого часу.

Девід Ву, Велика Епоха