До вашої уваги пропонується добірка кращих фотографій на тему космосу за версією сайту NASA (травень, частина 1).
Фотографії космосу. Корабель «Союз ТМА-22» після відстиковки від МКС.
Фотографії космосу. Корабель «Союз ТМА-22» після відстиковки від МКС.
Фото: nasa.gov
На зображенні, знятому з борту МКС, показаний пілотований космічний корабель «Союз ТМА-22» після розстикування зі станцією. На Землю повертаються космонавти Деніел Бербанк (командир 30-ої експедиції), Антон Шкаплеров (командир корабля «Союз») та Анатолій Іванишин (бортінженер). На борту МКС космонавти провели понад 5 місяців в складі 29-й і 30-й довгострокових експедицій. 27 квітня 2012 «Союз ТМА-22» здійснив посадку в районі м. Аркалик в Казахстані. Цікаво те, що це був останній запуск корабля серії «Союз ТМА» з аналоговим керуванням. На зміну йому прийшли «цифрові» пілотовані кораблі серії «Союз ТМА-М».
Фотографіі космосу. Вибух чорної діри в спіральній галактиці М83.
Обсерваторія «Чандра» виявила дуже яскраве джерело рентгенівського випромінювання, створене чорною дірою в спіральній галактиці M83, яка знаходиться за 15 млн світлових років від Землі.
У лівій частині зображення показана галактика M83 в оптичному діапазоні, відображена чилійським телескопом VLT, який управляється Європейською Південною обсерваторією. Зображення в правій частині складено з даних рентгенівської обсерваторії «Чандра» (рожевий колір) і даних телескопа «Хаббл» (оптичний діапазон — синій та жовтий кольори). Джерело випромінювання в галактиці М83 виглядає як яскраве біло-рожеве коло і знаходиться в нижній частині знімка, майже по центру.
За даними телескопа «Чандра», що сканував М83 протягом декількох років, світіння чорної діри в рентгенівському діапазоні раптово зросло майже в 3000 разів. Для об’єктів такого типу це найпотужніший зі спалахів, що спостерігались досі. Вивчення даних в оптичному діапазоні також показало присутність на місці чорної діри ще одного джерела випромінювання, який був відсутній перед її вибухом. На думку астрономів, супутником чорної діри виявляється червоний гігант віком понад 500 млн років і масою майже в чотири рази більшою за сонячну. До речі, вік чорної діри приблизно такий же, як і у червоного гіганта.
Астрономи вважають, що випромінювання в оптичному діапазоні було створене оточуючою чорну діру хмарою речовини, яка та викрала у червоного гіганта. А надмірне поглинання цієї речовини вивело чорну діру з рівноваги, що призвело до потужної спалаху в рентгенівському діапазоні.
Фотографії космосу. Ланцюжок кратерів Тракт на Марсі.
Фотографії космосу. Ланцюжок кратерів Тракт на Марсі.
Фото: ESA/DLR/FU Berlin (G. Neukum)
Зображення ланцюжка марсіанських кратерів Тракт (Tractus Catena) отримано стереокамерою високої роздільної здатності апарату MarsExpress. Масштаб зображення 22 м на піксель.
Фотографії космосу. Тефія і Енцелад на тлі Сатурна.
Фотографії космосу. Тефія і Енцелад на тлі Сатурна.
Фото: NASA/JPL-Caltech/Space Science Institute
Апарат «Кассіні», пролітаючи поблизу Сатурна, сфотографував з відстані близько 2,9 млн км супутники Тефію і Енцелад. Зображення знято з неосвітленого боку кілець з відхиленням в 1 градус нижче площини кілець. Обидва супутника видно як яскраві точки в лівій частині фотографії. Тефію (діаметром в 1062 км) видно над площиною кілець майже біля краю фотографії, а Енцелад (діаметром в 504 км) причаївся біля Сатурна. Смуги на самому Сатурні — це тінь від його кілець.
Фотографії космосу. Кратер Гейла і гора Шарп на Марсі — об’єкт дослідження марсохода Curiosity.
Фотографії космосу. Кратер Гейла і гора Шарп на Марсі — об’єкт дослідження марсохода Curiosity.
Фото: NASA/JPL-Caltech/ESA/DLR/FUBerlin/MSSS
На зображенні показаний ударний кратер Гейла з підноситься в центрі горою Шарп, біля підніжжя якої в серпні повинен опуститися марсоход Curiosity («Цікавість»). Зображення кратера і гори отримано шляхом комп’ютерної обробки даних апаратів Mars Express, Mars Reconnaissance Orbiter і станції «Вікінг».
Діаметр кратера становить 154 км, а висота гори Шарп над північним дном кратера — 5,5 км. Геологічний вік кратера — від 3,5 до 3,8 млрд років.
Під час першої стадії дослідження, розрахованої на 2 роки, марсохід спробує отримати відповідь на питання, чи формувалися коли-небудь в кратері умови для виникнення життя.
Кратер отримав назву на честь Уолтера Фредеріка Гейла, астронома-любителя, який спостерігав Марс в кінці XIX століття і описав наявність «каналів» на червоній планеті. Гора Шарп названа на честь видатного геолога Роберта Шарпа, основоположника планетології, що входив до складу команди фахівців НАСА першої марсіанської місії.
Фотографії космосу. Туманність «Риба-Дракон».
Фотографії космосу. Туманність «Риба-Дракон».
Фото: NASA/JPL-Caltech/Univ. of Toronto
Телескоп «Спітцер» відобразив зображення туманності, що отримала назву «Риба-Дракон». Ця неспокійна область, переповнена зірками, є домом для деяких найбільш яскравих і масивних зірок у нашій галактиці. Туманність перебуває приблизно в 30 000 світлових років від Землі в сузір’ї Південного Хреста.
Масивні зірки своїм потужним випромінюванням роздули міхур газу і пилу розміром понад 100 світлових років в перерізі (темна область внизу по центру). Цей міхур схожий на «зубастий рот» глибоководної риби-дракона, а дві яскраві плями створюють ілюзію очей-бусинок.
Інфрачервоне випромінювання в туманності створене газом і пилом, які розігріваються невидимим центральним скупченням масивних зірок. Яскраві плями вздовж «тіла риби», в тому числі її «очі», вірогідно, є невеликими областями молодих зірок, що утворилися з газу і пилу, спресованих випромінюванням центральних масивних зірок.
На фото зображений модуль «Купол» Міжнародної космічної станції. В ілюмінаторі «Купола» можна помітити обличчя бортінженера експедиції МКС-30 Олега Кононенко.
Фотографії космосу. Ацидалійська рівнина і Tempe Terra.
Фотографії космосу. Ацидалійська рівнина і Tempe Terra.
Фото: ESA/DLR/FU Berlin (G. Neukum)
На зображенні, отриманому шляхом комп’ютерної обробки даних апарату Mars Express, показана перехідна зона між Ацидалійською рівниною (темне плато в північній півкулі Марса, раніше відоме як Ацидалійське море) і вкритої кратерами височини Tempe Terra. Дозвільна здатність становить 15 м на піксель. Кратери на передньому плані утворилися, як вважають дослідники, порівняно недавно, про що говорить відсутність на їх поверхні слідів ерозії. На задньому плані видно безформні кратери. Як вважають вчені, це дуже стародавні кратери, розмиті водою, яка містилась в них у ті далекі часи.
Фотографії космосу. «Око урагану» в галактичному кластері Abell 1185.
Фотографії космосу. «Око урагану» в галактичному кластері Abell 1185.
Фото: ESA/Hubble & NASA
На перший погляд ділянка неба відображена телескопом «Хаббл», може здатися затишною і тихою. Але якщо вдивитися в центральну частину галактичного кластера — однієї з найбільших структур у Всесвіті-то можна побачити щось на кшталт «ока урагану».
В галактичних кластерах об’єднуються від кількох десятків до кількох сотень галактик, зчеплених між собою силами гравітації. Іноді галактики дуже близько підходять одна до одної, і тоді потужні сили гравітації спотворюють форму галактик і навіть розприскують в усі боки речовину галактик, якщо справа доходить до зіткнення.
Галактичний кластер Abell 1185 належить до числа хаотичних скупчень. Тут в небезпечній близькості один від одного дрейфують галактики різних форм і розмірів. Деякі з них вже виявились розірваними космічним вихором, залишаючи по собі в просторі хвости матерії після тісної взаємодії одна з одною.
Кластер Abell 1185 знаходиться за 400 млн світлових років від Землі, простираючись в поперечнику на один мільйон світлових років. По кутах зображення видно кілька еліптичних галактик, що утворюють кластер. Велика кількість еліптичних галактик, які випромінюють слабке свічення, знаходяться набагато далі від кластера у більш спокійній області Всесвіту.
На необробленому знімку зображений супутник Сатурна Діона, який сфотографував апарат «Кассіні» з відстані в 23 875 км, пролітаючи 2 травня 2012 біля планети-гіганта.
Близько 36 годин (з 29 квітня по 1 травня 2012 року) з активної області на Сонці вирвалось близько півдюжини спалахів і безліч інших більш слабких плазмових потоків. Вірогідно, магнітне поле в цьому регіоні має бути дуже закрученим, щоб спалахи відбувались настільки часто. Жодна з «плазмових ракет» в яскравій області знімка, побаченого апаратом SDO в ультрафіолетовому спектрі, не змогла стати найголовнішою в цьому красивому видовищі (дивіться відео).
