Чудодійне лікувальне дерево: гінкго білоба

У збірках рецептів традиційної китайської медицини (2800 років до н. е.) можна знайти перші згадки про реліктове чудо-дерево, яке ще називають «живим викопним» — Гінкго білоба.

У далекі часи монахи-даоси садили це дерево на території монастирів як символ мудрості та глибокодумності. Листя Гінкго білоба мають двудольчату віялоподібну форму, тим самим втілюючи один з основних принципів даоської філософії: існування та взаємодію двох крайніх протилежностей — Інь і Ян.

Ось вже протягом тисячоліть Гінкго білоба вирощується в парках поблизу буддистських храмів у Китаї, Кореї та Японії. Лікувальні препарати, виготовлені з Гінкго білоба, використовуються для лікування цілого спектра розладів — від астенії і до важких уражень судин кінцівок. Також їх використовують при порушенні кровообігу, що з’являється внаслідок старіння організму, при втраті пам’яті, при раку, хвороби легенів і погіршенні зору. Ці препарати попереджають виникнення тромбів, розширюють капіляри, знижують ризик виникнення інфарктів і інсультів, поліпшують роботу нервової та ендокринної систем.

Лікарською сировиною служать листя Folium Ginkgobilobae і плоди Fructus Ginkgobilobae. Листя збирають протягом періоду вегетації та восени, плоди — після перших морозів. М’ясисту оболонку плода (яка має неприємний запах, за рахунок вмісту масляної кислоти) слід відокремити від ядра, промити та підсушити при кімнатній температурі.

Пояснення специфічної фармакологічної активності екстракту Гінкго білоба було отримано завдяки хімічному аналізу, проведеному в 60-х роках ХХ століття. Складний хімічний склад екстракту Гінкго білоба включає більше 40 інгредієнтів, в тому числі: потужні антиоксиданти, флавоноїдної глікозиди, терпенові сполуки, гінкголіди, А, В, С, J і білобаліди. Проантоціанідіни та органічні кислоти, що містяться в Гінкго, сприяють розчинності й біодоступності препаратів.

На даний час опубліковано більше тисячі наукових робіт, що пояснюють механізм його дії та клінічний ефект екстракту Гінкго білоба.