Українська кухня: з'їв та подобрішав

Як би ми добре не ставилися до суші, різото або равіолі, все ж стравам традиційної української кухні ми віддаємо перевагу набагато частіше. А все тому, що наша кухня надзвичайно різноманітна і багата. Хто ж не похвалить ситний, наваристий український борщ із часниковими пампушками або відоме на весь світ сало з перцем, чи пишні вареники, щедро политі гарячою олією?


Ох, тільки подумаєш про всю цю смакоту, так вже й слинка тече, так і хочеться уп’ястися зубами і покоштувати шматок доброї домашньої ковбаси та запити її узваром (напоєм із сухофруктів). Але годі фантазувати, пора, як кажуть, «про справу мовити».

Українська кухня формувалася не одне століття. Головним чином на її розвиток і становлення вплинуло створення печі (закритого вогнища) і поширення на території України «заморських» культурних рослин в XVI—XVIII ст. Як ви вже здогадалися — це картопля та соняшник. Варто сказати про те, що наші предки вживали переважно рослинну їжу. Аж до XIX cт. м'ясні страви подавалися до столу вкрай рідко і вважалися святковими.



Сучасну українську кухню складають найрізноманітніші фрукти й овочі, м'ясо, птиця, риба, гриби та ягоди. Готуються ці продукти переважно трьома способами — варінням, тушкуванням і запіканням. Відмінною особливістю української кухні є різноманіття перших страв і кількість інгредієнтів у них. Наприклад, до складу традиційного українського борщу входить близько 20 компонентів. Незважаючи на таку складність, його рецепт став основою для борщів інших національних кухонь.


Що стосується других страв, то тут також знайдеться частування на будь-який смак: всілякі каші (ячна, пшоняна, гречана, гарбузова), а також борошняні вироби (вареники, галушки, гречаники, потапці, млинці і т. ін). Гарним доповненням до другої страви є м'ясні та овочеві закуски: січеники, деруни, голубці, холодець, різні види ковбас і бужанини.


До традиційних українським солодких страв можна віднести всілякі бабки, вергуни, сирники, маковики. Переважно для випічки використовується піскове тісто. У літню пору запити все це можна пивом або квасом, узимку ж — узваром. Неможливо говорити про стіл і не згадати про улюблену запорізькими козаками горілку та інші хмільні напої — медовуху і варенуху.
Безсумнівно, українська кухня — також привід для нашої національної гордості. Не одне покоління богатирів і червонощоких дівчат виросло на її смачних, поживних стравах. Доведено, що сало, наприклад, при розумному його споживанні, буде корисно навіть вагітним, матерям-годувальницям, спортсменам та завзятим курцям.

Не дарма українські ласощі знайшли своє відображення в народному фольклорі і оспівані класиками в їхніх творах. Згадаймо, наприклад, слова усім відомої щедрівки:

Щедрик, ведрик!
Дайте вареник,
Грудочку кашки,
Кiльце ковбаски!
А ще мало,
Дайте сало...

Віднедавна стравам української кухні стали створювати меморіали та музеї. Наприклад, пам'ятник варенику встановлено в Черкасах, галушці — у Полтаві. Відкрито музей сала у Львові. Безліч кафе та ресторанів користується українським меню як своєю фірмовою «фішкою»: метрова кров'янка, відро вареників і трилітровий кухоль пива.
Ви все ще віддаєте перевагу якимось фондю?