ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Виявилося, що чорна акула має здатність світитися (ФОТО)

Велика Епоха
Чорна акула (Dalatias licha). Зверху — зовнішній вигляд при денному світлі, знизу — розподіл ділянок на тілі, що світяться. Фото: Jérôme Mallefet et al./Frontiers in Marine Science, 2021

Чорні акули, які живуть на глибині від двохсот до тисячі метрів і досягають довжини до 1,8 метра, здатні світитися в темряві. Такого висновку дійшли іхтіологи, вивчивши кілька екземплярів цього виду, спійманих біля берегів Нової Зеландії. Як наголошується в статті для журналу Frontiers in Marine Science, чорні акули стали найбільшими хребетними, для яких описана здатність до біолюмінесценції. Для чого саме їм потрібно це вміння, поки неясно: можливо, світіння робить їх менш помітними на тлі неба і дозволяє непомітно підкрастися до здобичі. Крім чорної акули, здатність до біолюмінесценції була вперше описана ще для двох дрібніших видів акул.

Усі відомі акули, що світяться, належать до дрібних видів, довжина тіла яких близько пів метра. Однак іхтіологи давно підозрюють, що біолюмінесценція характерна і для більших акул — наприклад, чорних (Dalatias licha), які доростають до 1,8 метра і відносяться до того ж сімейства далатіевих. Ніяких доказів цій гіпотезі, втім, досі немає.

Виявилося, що чорна акула має здатність світитися (ФОТО)

Команді фахівців на чолі з Жеромом Маллефе (Jérôme Mallefet) з Левенського католицького університету випала можливість перевірити, чи дійсно чорні акули вміють світитися. До їхніх рук потрапили тринадцять представників цього виду, виловлених тралом біля берегів Нової Зеландії в січні 2020 року. Акул, що містилися в ємностях з холодною водою, зважили, виміряли і сфотографували, а потім анатомували. Також автори вивчили кілька особин більш дрібних акул Etmopterus lucifer і Etmopterus granulosus, які були спіймані тралом разом з чорними. Для представників даного роду біолюмінесценція відома вже давно, однак у двох цих видів ще не відзначалася.

Дослідники виявили, що в повній темряві чорні акули дійсно випускають блакитно-зелене світіння — приблизно таке ж, як у інших біолюмінесцентних видів цих риб. Це робить їх найбільшими хребетними, що світяться, відомими на сьогодні. Найбільш інтенсивно сяє черевна сторона тіла акули, тоді як бічна і спинна поверхні, а також другий спинний плавник, світяться тьмяніше. Цікаво, що у Etmopterus lucifer і Etmopterus granulosus люмінесцентні ділянки утворюють більш складний малюнок: у них яскраво світяться не тільки черевце, але і птеригоподії (видозмінені черевні плавники, які використовуються як чоловічі статеві органи), а також окремі ділянки на грудних плавцях, хвості, з боків і на спині.

Акула Etmopterus lucifer, вид збоку (А) і зверху (B). Зверніть увагу на світлові мітки на хвості, спині і плавниках, а також з боків, які, ймовірно, служать для спілкування з родичами. Jérôme Mallefet et al./Frontiers in Marine Science, 2021

Аналіз показав, що джерелом світла є фотофори, розташовані між лусочками.

Акули вважаються єдиними тваринами, у яких біолюмінесценція регулюється гормонами. Маллефе і його колеги експериментально підтвердили, що це вірно і для чорних акул. Ділянки шкіри всіх трьох видів інтенсивно і тривало світилися, коли їх занурювали в розчин мелатоніну з концентрацією 10-6 моль на літр. Обробка α-меланоцітстімуліруючими і адренокортикотропними гормонами, навпаки, знижувала інтенсивність світіння оброблених мелатоніном фотофорів.

Автори дослідження відзначають, що всі три вивчені види акул мешкають на глибинах від двохсот до тисячі метрів. Сюди проникає мало сонячного світла, що робить здатність світитися особливо корисною. Представники роду Etmopterus, судячи з усього, використовують її відразу для декількох цілей: сяюча черевна частина тіла робить їхні силуети менш контрастними при погляді знизу і тим самим забезпечує маскування від хижаків, а сяючі ділянки на плавниках, з боків тіла, на хвості і на спині допомагають спілкуватися з родичами. Схожі функції світіння, ймовірно, виконує і у інших дрібних біолюмінесцентних акул (у деяких видів з шипами на спинних плавцях світіння також може грати роль попереджувального сигналу для хижаків).

Чорна акула, однак, занадто велика, щоб їй треба було побоюватися хижаків і маскуватися від них за допомогою світла. Крім того, на тілі цих риб немає сяючих відмітин, які допомагали б їм спілкуватися з родичами. Маллефе і його колеги припускають, що чорні акули використовують світлове маскування, щоб непомітно підібратися до здобичі зверху, а потім швидким ривком напасти на неї. Відповідно до альтернативної гіпотези, світло черевної частини тіла допомагає чорним акулам знайти жертву. Втім, обидві ці ідеї не пояснюють, чому даний вид, єдиний з усіх акул, має спинний плавник, що світиться.