ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

На тлі нинішньої пандемії Пекін знову заговорив про те, що необхідно розповісти «історію Китаю»

Велика Епоха
Житель Шанхая їде на велосипеді, Шанхай, 19 квітня 2001 року. LIU JIN/AFP/Getty Images

У новому звіті «Національного фонду демократії» (NED) розкривається інформація про те, як Комуністична партія Китаю (КПК) захопила контроль над ЗМІ по всьому світу. Автор попереджає, що вплив КПК постійно розширюється і представляє серйозну загрозу, тому країни повинні зберігати пильність.

Звіт представлений під заголовком «Слід Китаю у світових ЗМІ: демократичні заходи на розширення авторитарного впливу». У документі докладно викладено, як комуністичний режим Китаю «використовує пропаганду, дезінформацію, цензуру і вплив на ключові вузли інформаційного потоку», щоб ЗМІ зображували Пекін в позитивному світлі.

Між усталеною практикою дипломатичних маневрів і примусом є сіра зона, так звана гостра сила. Вона має на увазі використання відкритості західного суспільства, щоб маніпулювати контентом іноземних ЗМІ. І Пекін використовує її для своєї вигоди.

«Їх гостра сила часто підриває демократичні норми, руйнує національний суверенітет, послаблює фінансову стійкість незалежних ЗМІ й порушує місцеві закони», — заявила Сара Кук, автор звіту і старший дослідник правозахисної організації Freedom House.

«Жодна країна не захищена: мішенями стають як бідні держави зі слабкою інституційною базою, так і багаті демократичні держави», — сказала вона.

Пропаганда за кордоном

Компартія Китаю почала говорити про необхідність «розповідати історії Китаю» приблизно у вересні 2013 року, коли на національній конференції з пропаганди та ідеологічної роботи голова КНР Сі Цзіньпін заявив, що дуже важливо добре попрацювати над зарубіжною пропагандою, поширюючи «голос Китаю».

У статті, розміщеній на офіційному сайті КПК в липні 2020 року, йшлося про те, що в основі «історії Китаю» лежить «історія Комуністичної партії Китаю».

За останні 10 років Пекін значно розширив методи, які він використовує, щоб змінити світове уявлення про КПК.

Дійшло до того, що «сотні мільйонів споживачів новин по всьому світу регулярно переглядають, читають або слухають інформацію, створену або ту на яку вплинула КПК, часто не знаючи її джерело», говориться у звіті.

Пасажири дивляться в телефони і планшети у вагоні метро, ​​17 листопада 2014 року, Пекін. Fred Dufour/AFP/Getty Images

КПК користується слабкостями Заходу

У звіті наголошується, що слабкості західних країн допомогли Пекіну посилити свій вплив у світових ЗМІ.

Через брак коштів місцевим ЗМІ важко відмовитися від пропозицій про співпрацю або рекламні угоди з боку китайських державних компаній. Місцевим чиновникам, аналітичним центрам і громадянам не вистачає глибокого розуміння того, що являє собою КПК.

Згідно зі звітом, китайські чиновники запустили довгострокові кампанії, щоб контролювати закордонні китайськомовні ЗМІ і піддавати цензурі негативні події.

Також зіграли на руку Пекіну політичний розкол, антизахідні настрої в деяких країнах і зростаюча популярність китайських додатків, таких як WeChat, серед китайської діаспори за кордоном.

У міжнародному аеропорту Гонконгу чоловік проходить повз реклами додатка WeChat, що належить китайській компанії Tencent, Гонконг, 21 серпня 2017 року. RICHARD A. BROOKS/AFP via Getty Images

«За останні десять років сотні інцидентів по всьому світу показали, що як тільки КПК: компанія, ЗМІ або власник, який має тісні зв'язки з партією — закріплюється серед каналів поширення інформації, за цим неминуче підуть спроби маніпуляції», — йдеться в повідомленні.

Наприклад, на тлі погіршення епідемії COVID-19 компартія Китаю накинулася з критикою на чиновників США за використання терміна «Уханьський вірус». Хоча це формулювання раніше з'являлася в статтях китайських державних ЗМІ.

Людина в масці йде вулицею в Ухані, провінція Хубей, Китай, 22 січня 2020 року. Getty Images

У звіті також згадуються тисячі поїздок іноземних журналістів за фінансової підтримки Пекіна — ще один ключ до впливу на висвітлення подій в західних ЗМІ. Під час поїздок журналісти зазвичай знаходяться під суворим наглядом, їм дозволяється поширювати інформацію тільки з тієї точки зору, яка бажана КПК.

Водночас компартія Китаю купує місцеві ЗМІ, що дозволяє їй змінити редакційну політику в повідомленнях про Тайвань, Південну Африку і Чехію.

Минулого року Міжнародна федерація журналістів зі штаб-квартирою в Брюсселі провела опитування серед своїх співробітників. Дві третини відзначають, що в ЗМІ їх країн «помітна присутність» Китаю.

Союзи журналістів щонайменше з восьми країн сказали, що вони підписали договори з китайськими організаціями, які зазвичай містять угоди про обмін контентом, програми обміну журналістами або участь в заходах уряду Китаю.

Глобальні соцмережі, такі як «Фейсбук» і «Твіттер», які як і раніше заборонені в Китаї, видалили ряд облікових записів, які ведуть до Китаю. Ці акаунти проводили узгоджену кампанію: просували пропекінські погляди і сіяли конфлікти.

Логотипи соціальних мереж «Твіттер» і «Фейсбук» на екрані комп'ютера, Лілль, 21 жовтня 2020 року. Denis Charlet/AFP via Getty Images
Логотипи соціальних мереж «Твіттер» і «Фейсбук» на екрані комп'ютера, Лілль, 21 жовтня 2020 року. Denis Charlet/AFP via Getty Images

Що ж робити?

У своєму звіті Кук сказала, що, оскільки комуністичний режим Китаю дотримується «методу авторитарного контролю за участю всього суспільства», необхідна рішуча відповідь Заходу.

Автор звіту запропонувала посилити контроль за повідомленнями в ЗМІ китайською мовою і перед виборами. Також можна перевіряти цензуру і безпеку китайських програм.

Сара Кук радить провести розслідування, щоб виявити власників ЗМІ та фінансові зв'язки з КПК. Крім того, дослідник вважає, що спостерігачі за свободою преси повинні докласти більше зусиль, щоб застерегти громадськість і законодавців від впливу КПК.

Джерело: The Epoch Times

*Вірус КПК — коронавірус виник у Китаї через недбале відношення китайської комуністичної партії (КПК) до ситуації. Замовчування призвело до поширення епідемії. КПК, не бажаючи відповідати перед світовою громадськістю за потурання, спробувала перекласти відповідальність на інші країни: США та Італію.