Рецензія: «Вавілон» / Babel (кадри з фільму)
Сценарій: Гільєрмо Арріага.
У головних ролях: Бред Пітт, Кейт Бланшетт, Гаель Гарсія Берналь, Коші Якусо.
Якщо хочеш, щоб тебе зрозуміли... слухай.
Гвинтівка, продана одним японським торговцем зброєю, потрапляє в Марокко. Тут її купує мирний неголений дехканин. Він схожий на терориста - але там вони всі схожі на терористів. Насправді, гвинтівка потрібна йому, щоб відстрілювати шакалів і охороняти своє стадо від потрави. Він сподівається, що сини-підлітки впораються з цим нехитрим завданням. Молодший показує себе багатообіцяючим хлопчиком: з катзна якої відстані потрапляє на спір в туристичний автобус і серйозно ранить американську туристку. Звичайно, він в неї не цілився - він цілився в автобус, але туристці від цього не легше. На іншому кінці світу, в Америці, маленькі діти цієї туристки, залишені на піклування нелегалки-мексиканки, їдуть з нянею через кордон на весілля її сина і несподівано самі перетворюються на нелегалів. Ще на одному кінці світу, в Японії, глухоніма донька торговця зброєю ніяк не може оговтатися після самогубства матери і все намагається позбутися невинності. Все одно з ким - із стоматологом, з поліцейським...
Почавши як породження мексиканського андеграунду, Алехандро Гонcалес Іньярріту перетворився на міжнародну альтернативну зірку. Ще трохи - і його остаточно засмокче офіціоз: «Вавілон» претендує на головні американські кінопризи. Тому, хто одного разу отримав «Оскар», вже не відмитися довіку. Іньярріту кинув рідний божевільний Мехіко, переїхав до нудного гламурного Лос-Анжелеса і стрімко перетворюється на респектабельного режисера, який називає «малобюджетним» фільм вартістю в 25 мільйонів доларів. Але людина він хороша. Дуже любить своїх дітей. Дуже хоче залишитися в історії саме хорошим батьком, а не хорошим кінематографістом. Своїм дітям він і присвятив «Вавілон». Він будує міст між поколіннями - а заразом, і між націями. Сторонній ефект.
Сума в 25 мільйонів виявилася недостатньою, щоб Іньярріту продався, зрадив собі. Він як і раніше ріже правду-матку, не соромлячись зачепити за живе. «Вавілон» не кращий і не гірший за його попередні проекти «Сука любов» і «21 грам» - хоча він інший. Але фірмові сюжетні заморочки Іньярріту (багатоскладна історія, частини якої хронологічно переплутані і взаємно перетинаються) - на місці. «Сука любов» була простіша і чесніша. «21 грам» - занятніший і трагічніший. «Вавілон» - масштабніший і соковитіший. Сік, правда, дуже гіркий, але це - теж як завжди.
Перелік акторів починається з Бреда Пітта і Кейт Бланшетт. Втім, вони поставлені першими тільки в руслі дотримання традиції, за якою відкривати голлівудський парад повинні найдорожчі експонати. Пітт і Бланшетт - більш ніж рівноправні учасники складної гри, куди залучені японські національні кіногерої і нікому не відомі марокканці, а також декілька чистеньких англосакських діток і улюблений соратник Іньярріту - Гаель Гарсія Берналь. Головної ролі фільм не припускає взагалі.
«Вавілон», мабуть, не так «заморочений», як попередні досліди Іньярріту. Ймовірно, життя в Лос-Анджелесі все-таки розм'якшує якщо не мізки, то спосіб дії на світ. Ідея піднесена в порівняно більш простій обробці. І все-таки, щоб ви там не бурчали з приводу того, що «продався з потрухами латиноса», перед нами - все той же легко впізнанний Іньярріту. Від нього не звільнишся одним простим натисненням кнопки «стоп». Так, загалом, і звільнятися - навіщо? Колись я писав, що фільми Іньярріту подобаються, навіть якщо незрозумілі. Можу додати: саме тим вони і хороші, що в них потрібно в'їжджати по другому-третьому колу. Він продовжує тримати глядача на короткому повідку своїх незрозумілих ідей і нелегкотравних асоціацій. І це, дивна справа, абсолютно не дратує.