Розглянемо будову двох ієрогліфів: «чу» (qiū) — «осінь» і «хань» (hán) — «холод».
Сучасне зображення ієрогліфа:
Ієрогліф «чу» - «осінь»
Стародавнє зображення ієрогліфа:
Ієрогліф «чу» - «осінь»
Ієрогліф складається з двох частин:
Злаки Вогонь
Осінь — це час збирання врожаю, тому в цьому ієрогліфі присутня графема «злаки». Після збирання врожаю селяни спалюють солому, що залишилася на полях, щоб підживити таким чином землю і підготувати її до майбутньої весняної посівної. Тому в ієрогліфі також присутня частина зі значенням «вогонь».
Давнє накреслення цього ієрогліфа схематично дуже схоже на цвіркуна. Саме восени цвіркуни цвірчать не перестаючи, тому їх зображення і було уособленням осені. Вимова цього ієрогліфа також дуже схожа на звук, що видає цвіркун.
Сучасне зображення ієрогліфа «хань» — «холод»:
Ієрогліф «хань» - «холод»
Стародавнє зображення ієрогліфа:
Ієрогліф «хань» - «холод»
Ієрогліф складається з 4-х частин:
ДахЛюдинаТраваЛід
Якщо з'єднати ці значення, то вийде: чоловік під дахом (в житлі) стелить траву, щоб не замерзнути від льоду на підлозі.
За новими статтями про значення ієрогліфів стежте у рубриці «Китайські ієрогліфи».
