Найдавніше місто в Америці знаходиться у Перу та з’явилося ще за часів Єгипту (ФОТО)

За кілька миль пустельною дорогою від бурхливого перуанського узбережжя та зрошуваних полів на північ від Ліми колись стояло кам’яне місто з пірамідами. Їхні припорошені пилом обриси та сходинки все ще можна побачити, а дахи давно вивітрилися.

Караль вважається найдавнішим містом в Америці. Успішний мегаполіс розкинувся на сотні гектарів у долині річки Супе з понад 3 000 мешканців ще у 3000 році до н. е., аж поки його не покинули близько 1800 року до н. е. Разом із сусідніми поселеннями в долині Супе, тут, можливо, проживало 20 000 людей.

У знайдених тут малюнках відсутні будь-які символи війни чи зброї, такі як списи, що говорить дослідникам про те, що ця культура була переважно мирною. Так само як і відсутність укріплення міста.

Але були знахідки, що свідчили про більш високі прагнення.

Серед руїн збереглися залишки церемоніальних і адміністративних будівель, що свідчать про релігійне призначення. Найбільш помітними є складний комплекс храмових пірамід і круглий амфітеатр. Міське планування Караля є зразком для андських цивілізацій в Америці протягом чотирьох тисяч років.

Це міське планування також демонструє багаторівневу класову систему з верхніми й нижніми районами. Верхній заповнювали релігійні служителі та заможна еліта, що мешкали у великих будинках, збудованих вище в долині навколо шести пірамід. Нижчий клас робітників мешкав у менших будівлях з окремими кімнатами, що слугували для кількох цілей. Річка Супе була розмежувальною лінією між цими класами.

Сліди їжі, знайдені на місці розкопок, свідчать про цей класовий поділ, включаючи кістки морського лева, що зустрічаються виключно у верхніх частинах, і переважно рослинну їжу з деякою кількістю риби, знайдену в нижніх частинах. Караль був тісно пов’язаний з сусіднім рибальським містом Асперо, тому морепродукти становили значну частину його раціону.

Караль — одне з найбільших міст цивілізації Норте-Чіко, культура і технології якого відображають її досконалість. Піраміди Майор, були рівномірно обтесані, найбільша з них важила понад 1000 фунтів. У цьому сейсмічному регіоні висота Майор сягає 65 футів. Вважається, що плетені сітки з рослинного волокна, прокладені між камінням, виконували роль амортизаторів під час землетрусів.

Чи могли в Каралі існувати антисейсмічні методи будівництва тисячі років тому?

З літака чи дрона можна побачити геогліфи, що позначають ландшафт Каралу. Такі загадкові лінії скель утворюють картини, якщо дивитися на них з повітря, і, як відомо, існують серед ліній Наска на півдні Перу, утворюючи різноманітні тваринні візерунки. Але ті, що позначають долину Супе, утворюють людські обличчя з довгим волоссям і роззявленими ротами.

У Каралі були знайдені й інші технології. Зокрема, було розкопано десятки флейт з кісток пеліканів і кондорів незвичайної конструкції, а також корнети з кісток оленя і лами. Історія була записана за допомогою системи вузлів, які зав’язували на тканинах у часи розквіту імперії інків. Радіовуглецевий аналіз виявив на Каралі артефакти віком понад 4 500 років.

Караль був відкритий Полом Косоком у 1948 році, проте він привертав мало уваги до 1975 року, поки Карлос Вільямс детально не дослідив його структури. Через десятиліття, Рут Шейді знову заглибилася в його таємниці.

Після того, як у 2009 році стародавнє місто було оголошене об'єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Караль став центром напруженості між місцевими жителями, які заявляли про свої права на землю на цій території, та археологами-дослідниками. Для одних — ключ до таємниць цивілізації, для інших — місце, де можна жити та будувати дім.