Історія про справжній «меч у камені» протилежна (ФОТО)
Безжальний лицар Гальгано Гвідотті припинив воювати. Син знатного сеньйора часів хрестових походів, на початку 30-х років пережив видіння святого Михаїла, яке змінило його життя. Гальгано почув поклик зректися мирських атрибутів і присвятити себе служінню Богові, тому він відмовився від посади й зброї, щоб стати відлюдником і оселитися на пагорбі.
У 1180 році Гальгано усамітнився у відлюдницькому монастирі в Тоскані. Вчинок, який засвідчив його відданість — у буквальному сенсі слова, закарбував його меч, знаряддя війни, в землю, де він нібито застряг; його вчинок став закликом до миру. Руків’я меча та перехрестя утворили християнський знак і з того часу залишаються замурованими в камені.
Принаймні, так розповідає легенда про лицаря. Після смерті у 1181 році Гальгано став відомим як Святий Гальгано, а у 1185 році його канонізував Папа Римський Люцій ІІІ. Дехто припускає, що ця реальна історія про «меч у камені» породила англійську казку, яка з’явилася близько 1200 року, а саме легенду про короля Артура.
Ймовірно, вона могла виникнути в Італії, а до Англії її привезли ті, хто відвідав каплицю, де зберігався меч, або чув про неї. Проте, як і багато інших легенд, цю важко перевірити через численні суперечливі свідчення.
Після смерті Гальгано Папа Римський наказав побудувати ротонду каплиці Монтесієпі на пагорбі, де нібито розгорталися події згаданої легенди. Неподалік рідного міста святого К’юсдіно в Сієні, Італія, вона мала стати його гробницею і меморіалом. Меч, замурований у камінь, зберігався в його круглих стінах і був проголошений католицькою церквою святою реліквією. Це були часи постійного паломництва, і багато мандрівників стікалися сюди, щоб побачити цей чудодійний меч у камені.
«Цей меч мав велике значення», — розповів Бі-Бі-Сі парафіяльний священик каплиці Монтесієпі дон Віто Альберґо, говорячи італійською мовою. «Він означає мир. Тоді як підняття меча означає початок війни».
За словами Альберґо, Гальгано насправді встромив свій меч не в камінь, де він знаходиться сьогодні, а в землю на пагорбі; пізніше він був перенесений всередину каплиці для зберігання.
Англійська легенда про Меч у камені стверджує, що той, хто витягнув його з літописного місця покою, був ніким іншим, як королем, призначеним Богом, справжнім спадкоємцем Утера Пендрагона. Можливо, саме тому протягом століть багато потенційних злодіїв намагалися витягти меч святого Гальгано з каменя — можливо, він мав властивість спокушати величчю.
«Проблема в тому, що люди наполягають на неправильному розумінні значення меча, на ідеї, що якщо ти піднімеш меч, то володітимеш світом», — каже Альберго. «Ще 50-60 років тому меч можна було вийняти й встромити назад. Не було нічого подібного до короля Артура, який з силою витягав меч».
Коли Гальгано був ще живий, у каплиці висіло попередження у вигляді пари відрубаних рук. За легендою, на злодія, який намагався вкрасти меч, напав вовк і відтяв йому руки, не давши втекти з ним. Хоча цю історію неможливо перевірити, вона інтригує, оскільки руки досі висять там.
Інша історія розповідає про одного потенційного грабіжника, якого вразила блискавка; можна з упевненістю стверджувати, що меч залишився на своєму законному місці.
У наш час, протягом свого 46-річного перебування на посаді, Альберго сам був свідком двох спроб викрадення середньовічної зброї. У 1960-х роках у тріщину залили розплавлений свинець, щоб запечатати її й запобігти подальшим спробам пограбування. Сьогодні він також зберігається за прозорою вітриною для додаткової безпеки.
Попри свою привабливість, автентичність меча залишалася сумнівною. У 2001 році дослідники спробували визначити його походження за допомогою наукового аналізу. Хоча метал сам по собі не вказував на його вік, хімік Луїджі Гарлашеллі за допомогою хімічного та мікроскопічного дослідження встановив, що «склад металу та стиль сумісні з епохою легенди».
Тривожним було те, що під час його огляду рукоятка, перехрестя і частина леза разом відламалися, коли він намагався відколоти частину навколишнього бетону. Пізніше Гарлашеллі виготовив ідеальну копію сегмента руків’я, перш ніж його повернули на місце і закріпили на колишньому місці. Він упевнений, що решта меча залишається в скелі.