Китайський Інтернет, на думку аналітиків, оточений «великою стіною цензури». За допомогою технологій, аналогічних тим, які використовують в усьому світі для протидії спаму і порнографії в Інтернеті, уряд Китаю спорудив віртуальну стіну в мережі, відому як система Great China Firewall. Ця «стіна» або як її ще називають «Золотий щит» обмежує для китайців доступ до іноземних сайтів, форумів і новинних порталів, що містять інформацію, невгодну прокомуністичній владі.
Китайський Інтернет і цензура
За офіційною версією Пекіна, за допомогою цензури влада пригнічує порнографію, азартні ігри і злочинність, однак насправді постійного контролю зазнає будь-яка інформація, що містить критику уряду. Пошукові системи, які працюють у Китаї, повинні здійснювати самоцензуру, тобто вони зобов’язані самостійно фільтрувати неугодні режиму компартії результати пошуку. У разі неприйняття Інтернет-компанією такої системи, вона буде змушена залишити територію КНР, як, приміром, сталося з пошукачем Google в березні.
Засновник компанії Google Сергій Брін нещодавно в інтерв’ю Wall Street Journal ототожнив режим Китаю з СРСР, де він народився і виріс. «Особливо це стосується цензури та стеження за дисидентами, — вважає він. — Я бачу такі ж характерні ознаки тоталітаризму, і особисто мене це дуже турбує».
Іншими словами, якщо ви введете ці слова в будь-якій пошуковій машині, перебуваючи, скажімо, в Європі або США, то пошукач видасть багато об’єктивної інформації щодо цих запитів. Але якщо ви перебуваєте в Китаї, то пошукачем буде представлена тільки та інформація, яка не суперечить інтересам компартії Китаю.
Інформація, яка стосується Фалуньгун, зазнає цензури особливо жорстко. Коли за даними дослідження, проведеного владою Китаю в 1999 році, число послідовників духовно-оздоровчої практики Фалуньгун перевищило 70 млн., генсек на той час Цзян Цземінь побачив у цьому загрозу для Комуністичної партії Китаю і її ідеології. З липня 1999 р. влада заборонила займатися Фалуньгун китайцям по всій країні і за допомогою державних ЗМІ стала поширювати наклепи про це вчення.
Послідовники Фалуньгун почали використовувати Інтернет для протистояння репресіям. Так, і по сьогоднішній день на китайському сайті minghui.org щодня публікуються випадки незаконних арештів, тортур і насильства китайських поліцейських над прихильниками вчення. Мешканцям Китаю закритий доступ до цього і багатьох інших сайтів на «чутливі теми».
Щоправда, великий клопіт завдає китайській владі те, що організація «Рух за вільний Інтернет» розробила для китайців прості та ефективні методи прориву блокади китайського Інтернету. Це програмне забезпечення дозволяє отримати доступ до сайтів та інформації, яка фільтрується «Золотим щитом».
Структури, залучені в регулювання і цензуру китайського Інтернету
Згідно з дослідженням проекту «Open Net Initiative», організованого спільними зусиллями фахівців юридичної школи Гарварда і університетів Кембриджа, Оксфорда і Торонто, цензуру китайського Інтернету здійснюють і контролюють такі державні служби Китаю:
Державна рада КНР
Центральний відділ пропаганди
Міністерство телекомунікацій
Міністерство культури
Міністерство комерції
Міністерство громадської безпеки
Управління друку та видавничої діяльності
Міністерство інформаційної індустрії
Державне управління радіо, кіно і телебаченням
Комітет з державної таємниці та ін.
Заступник голови китайського «Руху за свободу Інтернету» Чжоу Шиюй вважає, що компартія Китаю сьогодні володіє найбільш передовими технологіями і найбільш потужними системами контролю Інтернету в світі. За його словами, спочатку у влади просто був великий брандмауер, а потім вони впровадили проект «Золотий щит» і створили Інтернет-армію, що складається з близько 280 тис. осіб.
Табу для китайських ЗМІ
Після відходу Google c китайського Інтернету Державна рада КНР опублікувала наступні вказівки для суворого дотримання всіма китайськими ЗМІ:
• Для інформаційних повідомлень використовувати лише джерела з головних державних ЗМІ, публікація повідомлень інших джерел забороняється; заголовки статей, передрукованих з дозволених видань, не можна змінювати;
• При передруці новинних повідомлень обов’язково посилатися на державні джерела; не пропонувати будь-яких «тем для обговорення», не робити ніяких розслідувань, детальних репортажів не публікувати; щоб узяти інтерв’ю з експертами на дану тему, необхідний дозвіл влади, виданий заздалегідь;
• Громадська думка, що підтримує рішення Google, і будь-яке «інакомислення» щодо політики держави, виражене графічно, у словах, аудіо- або відеозасобами має бути негайно вилучене з сайтів.
Крім того, Держрада видала вказівку прибрати на всіх сайтах будь-які слова, зображення, відео-та аудіоінформацію, які могли б бути використані для «нападу на партію, націю, державні органи влади чи політику, яку партія проводить по відношенню до мережі Інтернет».
Правила для реєстрації сайтів у Китаї
Офіційні китайські ЗМІ 8 лютого 2010 р. повідомили, що Міністерство інформаційної індустрії КНР встановило регіональним урядам нові правила щодо отримання доменного ім’я в зоні cn. За цими правилами, відтепер усі, хто хоче створити свій сайт у Китаї, зобов’язані пред’явити посвідчення особи і фотографію, а потім пройти співбесіду з відповідним чиновником, який вирішує, чи можна вам зареєструвати доменне ім’я.
За запевненням уряду компартії, це викликано необхідністю припинення порнографії в китайському Інтернеті, проте міжнародна правозахисна організація «Репортери без кордонів» вважає, що цим влада хоче залякати людей.
У заяві «Репортерів без кордонів» мовиться: «Ці нові правила щодо китайського Інтернету ми вважаємо великим кроком назад. … Їхні [представників компартії] аргументи про боротьбу з порнографією тільки туману наводять. Їхня справжня мета в тому, щоб посилити контроль китайського Інтернету».
Однак, незважаючи на те, що компартія КНР здійснює блокаду Інтернету, останнім часом саме «всесвітня павутина» стає найбільш дієвим засобом вираження думки народу, а також інструментом просування в Китаї принципів свободи думки, слова та інформації. В епоху стрімкого розвитку інформаційних технологій Інтернет став чи не єдиним вікном для китайців у світ, у якому відсутня цензура.