Герої площі Тяньаньмень — як склалися їхні долі? (частина 2)

24 роки тому, 4 червня 1989 року, солдати Народної визвольної армії вбили на площі Тяньаньмень сотні або тисячі китайських молодих людей, які прагнули змін. У цій серії статей ми наводимо короткі біографії дев'ятьох визнаних лідерів студентського демократичного руху. Про перших трьох ми розповіли у першій частині статті. Нижче розкажемо про долю ще трьох із них.

Ван Дань

Ван Дань був заступником командира на площі Таньаньмень. Його ім'я стояло першим у списку студентських лідерів, яких режим оголосив у розшук. Після розгону демонстрацій він не втік за кордон, а переховувався в Китаї.

Коли Ван повернувся до Пекіна і зустрівся з одним репортером, поліція вислідила його, а 2 липня 1989 року його заарештували. У 1991 році він був засуджений до чотирьох років в'язниці.

Після звільнення в 1993 році Ван і надалі брав активну участь у демократичних і політичних рухах. У жовтні 1996 року він був засуджений знову, цього разу вже до 11-ти років. Коли президент США Білл Клінтон мав намір відвідати Китай у 1998 році, Вана звільнили з в'язниці у зв'язку зі станом здоров'я і вислали до Сполучених Штатів. У 2008 році Ван отримав ступінь доктора східно-азійської історії у Гарвардському університеті.

У січні 2011 року, коли помер Сзето Вах (Szeto Wah), голова Гонконгського альянсу підтримки патріотичного демократичного руху в Китаї, Ван подав документи на візу, щоб приїхати на похорони. Однак, навіть після того, як він добровільно зробив чотири обіцянки, що «не буде зустрічатися з журналістами, не буде здійснювати громадську діяльність, не проводитиме прес-конференцій і не залишиться у Гонконзі ночувати», уряд Гонконгу не дав йому візу.

У березні 2012 року Ван отримав трирічний контракт на посаду професора у коледжі гуманітарних наук при Тайванському національному університеті Цінь Хуа.

Ван Дань і Вей Цзіншен — видатні китайські демократичні активісти у Сполучених Штатах. Багато людей називають їх «воїнами демократії».

Ван і далі відстоює демократію і права людини у Китаї. Він тричі був номінований на Нобелівську премію миру. Йому присудили премію з прав людини Національного фонду підтримки демократії. Він отримав приз за видатні досягнення у сфері підтримки демократії від Китайського фонду освіти і демократії, а також відзнаку за свої досягнення від Фонду журналістики і культури Чаня у США (Chan’s Foundation of Journalism and Culture) та багато інших нагород.

Вуер Кайсі

Уйгур за походженням Вуер Кайсі у 1989 році був лідером студентського демократичного руху і виступав за виведення студентів з площі Тяньаньмень. Це викликало суперечки з Чай Лін, і Вуера зняли з керівної посади. Але він залишався впливовою фігурою серед студентів під час маніфестацій у 1989 році.

Після різанини 4-го червня Вуер був персоною №2, яку розшукував китайський режим. Він утік з Китаю через Гонконг і багато років залишався у вигнанні.

У Вуера були старенькі батьки, які мали погане здоров'я. Заявивши, що він хоче побачитися зі своїми батьками і має бажання вести діалог з китайським режимом, у 2009 році Вуєр спробував повернутися до Китаю та приїхати в Макао. У 2010 він хотів здатися китайському посольству в Токіо, але йому відмовили. У 2012 році він спробував здатися китайському посольстві у Вашингтоні, проте спроба була теж безуспішною.

Зараз він живе у місті Тайчжун на острові Тайвань. Вуер відмітив, що хоча він усе ще перебуває у списку розшукуваних китайського режиму, «мені вдалося стати „найбільш непотрібним серед розшукуваних“», — писала газета USA Today, посилаючись на слова Вуера.

Ван Цзюньтао

Ван Цзюньтао керував комітетом похорон Чжао Цзияна, колишнього генсека компартії Китаю, який захищав репресованих студентів. Зараз Ван Цзюньтао перебуває у Сполучених Штатах у вигнанні. Минулого року Ван консультував учасників Жасминового руху в Китаї.

Вана двічі ув'язнювали на батьківщині. Перший раз 16 квітня 1976 року, коли він був 17-річним учнем пекінської школи Першого жовтня. Причиною арешту було те, що він організував два класи учнів для участі у студентських акціях під час фестивалю Мін Цін на площі Тяньаньмень. Він також опублікував чотири вірша, які у той час сприймалися як контрреволюційні.

Удруге ув'язнили його 24 листопада 1990 року, після кривавого розгону студентів на площі Тяньаньмень.

4 грудня 1989 року офіційний рупор компартії Китаю газета «Женьмінь жибао» опублікувала статтю, називаючи Вана «ключовим злочинцем серед тих, хто підбурював, організовував і спрямовував контрреволюційний заколот».

Ван був засуджений до 13-ти років в'язниці, але у 1994 році його достроково випустили за станом здоров'я, а потім вислали до США.

На зустрічі комітету Китайської демократичної партії, яка проходила у Нью-Йорку, його обрали співголовою комітету поряд з Ваном Юцаєм.

11 січня 2013 року помер його батько, але приїхати до Китаю на похорон Вану не дозволили. У інтерв'ю «Голосу Америки» Ван заявив що, якщо якась людина або система не дозволяє бути на похоронах близької людини, то у цієї людини або системи не лишилось ані краплі людяності.

Чекайте на третю частину 11 червня у рубриці «Китай»

----------------------------------

Читайте інші статті про останні доленосні події в Китаї у спецрубриці Великої Епохи «Китайський режим переживає кризу». Оглядачі Китаю відзначають, що розпалена боротьба за владу, ймовірно, призведе до реформування політичної системи країни.