Ексклюзив: Чому Бо Сілая вигнали, а Сі Цзіньпін пропав. Частина 4

29 вересня 2012 року. Віце-президент Китаю Сі Цзіньпін, як виявилося, не хоче бути наступним лідером Китаю. В кінці серпня і початку вересня напередодні 18-го партійного з'їзду він намагався відмовитися від високої посади. Фото: Feng Li/Getty Images

Сі Цзіньпін, передбачуваний наступний лідер компартії Китаю, намагався уникнути своєї долі партійного лідера, але його умовили залишитися старійшини партії, які побоюються, що ворогуючі дві фракції в компартії Китаю не погодяться затвердити на цю роль когось іншого. Наступні частини серії статей Великої Епохи про останні події в Китаї розкажуть, чому Сі Цзіньпін так вчинив.

Ексклюзив: Чому Бо Сілая вигнали, а Сі Цзіньпін пропав. Частина 1

15 серпня група з 14 чоловік на човні перепливла з Гонконгу на острови Дяоюй, які в Японії називають Сенкаку. Семеро чоловік з цієї групи висадилися на острів з китайськими прапорами в руках і заявили, що острови належать КНР. Їх майже відразу заарештували японці.

Висадка на островах запалила іскру китайського націоналізму і ненависть до Японії, Китай ніби вибухнув. У найбільших містах по всій країні почалися масові антияпонські демонстрації. Серед гасел, які несли демонстранти, були такі: «Острова Дяоюй належать Китаю, Бо Сілай належить народу».

Світові ЗМІ повідомили про ці демонстрації, як про вираження китайського націоналізму, і розтлумачили їх як спробу Китаю заявити про свої права на Південно-Китайське море. Проте джерела, добре знайомі з ситуацією на вищих рівнях компартії, розповіли Великій Епосі про це питання трохи з іншого боку.

Глава Комуністичної партії Китаю (КПК) Ху Цзіньтао вважає, що висадка на островах Дяоюй — це прояв того, що Чжоу Юнкан і фракція Цзян Цземіня, в яку Чжоу входить, оголосили війну проти Ху, прем'єра Вень Цзябао, передбачуваного наступного глави КПК Сі Цзіньпіна і всіх їхніх соратників.

Зустріч, організована в травні в пекінському готелі Цзінсі, мала на меті помирити два ворогуючі табори. Ху Цзіньтао зібрав разом 200 найвищих чиновників компартії і уклав з ними угоду.

Чжоу Юнкана та інших не будуть прив'язувати до справи Бо Сілая і таким чином дозволять їм уникнути арештів і ув'язнень. Чжоу Юнкану дозволять, згідно з угодою, залишатися публічною персоною до 18-го з'їзду партії, після якого він повинен остаточно піти у відставку. Чжоу також позбавляють права призначити свого наступника на посаду глави Політико-юридичної комісії (ПЮК), всесильного органу компартії, який контролює майже всі правоохоронні органи.

Прихильники жорсткої лінії в партії погодилися підтримати обмежену кількість політичних реформ, включаючи «вільні вибори», які будуть впроваджені як експеримент в провінції Гуандун.

Старі лідери партії допомогли організувати збори в Цзінсі, але обидві сторони підійшли до них з різними цілями.

Протягом кількох місяців після того, як Ван Ліцзюнь вчинив спробу втечі 6 лютого, Ху Цзіньтао і прем'єр Вень Цзябао сильно притиснули Чжоу Юнкана. Його обмежили в його повноваженнях, і він більше не управляв Політико-юридичною комісією. Найближчих до нього людей в цій могутній організації зняли з посад, і були погоджені зміни, які обмежать її владу в майбутньому.

Чжоу мав підстави, щоб переживати, оскільки якби він не погодився на угоду, то його притягнули б до відповідальності так само, як і Бо Сілая.

Ху Цзіньтао усвідомив, що в злочинах Бо Сілая брало участь дуже багато партійних чиновників. Якщо всіх винних притягти до відповідальності, то партії прийде кінець. Ху погодився на таку угоду в Цзінсі, щоб врятувати партію.

В той же час економічна ситуація в Китаї залишає бажати кращого. Начальник кадрів Державної Ради КНР сказав на одному зібранні, що економічне зростання Шанхая і провінції Чжецзян не досягло 7% за минулий рік, як це повідомлялося, — насправді в економіці цих районів відбувся спад.

Багато компаній в колись квітучому місті Дунгуань збанкрутували. Місцеві органи влади ледь виплачують заробітні плати. Економісти прогнозують «жорстку посадку» для китайської економіки, яка несподівано виявилася немов у вільному падінні.

Обидва табори визнали, що погані економічні звістки становлять загрозу для самої партії, і тому погодилися піти на співпрацю.

Ексклюзив: Чому Бо Сілая вигнали, а Сі Цзіньпін пропав. Частина 5