Жінка поскаржилася на корупцію і зазнала, що таке 600 днів китайської психлікарні
Велика Епоха
Після того, як 3 березня 2008 р. Пен поїхала в Пекін, щоб поскаржитися центральному уряду на корумпованість місцевих чиновників, її заарештували і повернули до міста Ухань провінції Хубей, де помістили до психіатричного відділення лікарні селища Хуашань. Про це знали її родичі та друзі. Однак, через чотири дні її таємно перевезли в іншу психіатричну лікарню. З того дня офіційно Пен вважалася зниклою без вісті.
Протягом цього часу її рідні та інші апелянти*, які її знали, робили численні спроби, щоб дізнатися про місцеперебування Пен. Вони навіть написали листа Ху Цзіньтао. Ніякої реакції з боку місцевої влади на всі їхні зусилля не було. Тільки на початку листопада ц.р. вони отримали листа від Пен, в якому вона розповіла, де знаходилася весь цей час.
В даний час вона вже 607 днів перебуває в ув'язненні в психіатричній лікарні. Харчування там дуже погане, іншим хворим дещо з їжі приносять родичі, а її ніхто не відвідує, оскільки її місцезнаходження знаходиться в секреті.
Отримавши листа, її друзі поїхали в лікарню, але їх туди не пустили, проте їм вдалося трохи поспілкуватися з Пен через загратоване вікно.
Використання психіатрії для придушення небажаних компартії людей вже давно широко поширене в Китаї.
В опублікованому на початку листопада звіті організації Civil Rights & Livelihood Watch, мовиться, що китайська влада використовує політику «заради стабільності придушити все і вся». Слідуючи цій політиці, вони приймають апелянтів, правозахисників, інакомислячих, а також послідовників духовної практики Фалуньгун, за «нестабільні елементи» і насильно поміщають їх у психлікарні.
У лютому цього року Civil Rights & Livelihood Watch спільно з Дослідницьким інститутом порівняння політики США, Японії і Китаю (CPRI), видали в США книгу під назвою «Записи про людей, які постраждали в китайських психіатричних клініках». У ній наводяться численні свідчення людей, що піддалися насильницькому «лікуванню» у психіатричних лікарнях у Китаї.
У грудні 2008 року численні ЗМІ повідомили про те, що влада східного китайського міста Сіньтай викрадаює громадян, які скаржаться у вищі інстанції, і насильно тримає їх в психіатричних лікарнях. Така доля спіткала в Сіньтай щонайменше 18 людей, які вирішили знайти управу на несправедливість і зловживання місцевих чиновників. Деяким з тих, хто намагався протестувати проти такого свавілля, у великих дозах давали транквілізатори. А відпускали тільки в обмін на зобов'язання відмовитися від будь-яких скарг.
Зникнення представників вищезазначених категорій громадян також нерідке явище в Китаї. Останнім часом особливо часто це відбувається з послідовниками духовної практики Фалуньгун, яка вже 10 років перебуває під жорсткою забороною китайської компартії.
Довідка The Epoch Times:
* Китайські апелянти (скаржники, невдоволені) - це численні китайські громадяни, які зазнали несправедливого або незаконного ставлення до себе з боку місцевої влади, а також різних державних організацій. Ці люди подають апеляції у встановленій законодавством формі, у відповідні державні інстанції, звертаючись таким чином до уряду по допомогу і захист.
Однак, боячись втратити свої пости, місцеві чиновники різними способами намагаються перешкодити їм звернутися в інстанції провінційного або ж столичного рівня. Для цього вони тримають штат агентів, завданням яких є за допомогою залякувань, биття чи незаконного ув’язнення змусити апелянтів замовкнути.
Після дисидентів та інакодумців ця категорія людей є найпильнішим об'єктом «уваги» і контролю комуністичної влади. Чиновники суворо стежать, щоб з апелянти не контактували іноземні репортери, а також блокує репортажі про них усередині країни.
* Китайські апелянти (скаржники, невдоволені) - це численні китайські громадяни, які зазнали несправедливого або незаконного ставлення до себе з боку місцевої влади, а також різних державних організацій. Ці люди подають апеляції у встановленій законодавством формі, у відповідні державні інстанції, звертаючись таким чином до уряду по допомогу і захист.
Однак, боячись втратити свої пости, місцеві чиновники різними способами намагаються перешкодити їм звернутися в інстанції провінційного або ж столичного рівня. Для цього вони тримають штат агентів, завданням яких є за допомогою залякувань, биття чи незаконного ув’язнення змусити апелянтів замовкнути.
Після дисидентів та інакодумців ця категорія людей є найпильнішим об'єктом «уваги» і контролю комуністичної влади. Чиновники суворо стежать, щоб з апелянти не контактували іноземні репортери, а також блокує репортажі про них усередині країни.