Комісія США виражає скептицизм із приводу намірів Китаю
Томас Крістенсен, заступник держсекретаря США у справах країн Південно-Східної Азії та Тихоокеанського регіону, зробив наступну заяву з приводу цієї проблеми:
"Чи буде Китай використовувати свій зростаючий вплив методами, що поєднуються з інтересами США, чи намагатиметься просувати інтереси, які сприятимуть підриву світової системи, миру й процвітання, встановленню яких [США] сприяли в багатьох місцях світу? Чи приведе зростаюче багатство й прагнення до задоволення лише земних інтересів до більш відкритого, прозорішого і стабільнішого суспільства [у Китаї]?"
3 серпня Крістенсен виступив з промовою перед членами Комісії з перегляду американо-китайських відносин у галузі економіки та безпеки. Створена за рішенням Конгресу в 2000 р., ця Комісія дає консультації, що стосуються питань національної безпеки у світлі економічних відносин між США і Китаєм. 3 і 4 серпня Комісія провела відкриті слухання в будівлі Russell Senate Office в столиці держави; тема слухань – "Роль Китаю у світі: чи є Китай відповідальним партнером?"
Політологи дискутують із приводу ефекту, вироблюваного глобальним розширенням Китаю, і ступеня, до якого дії Китаю в міжнародних відносинах можуть бути охарактеризовані як дії "надійного партнера". Віце-голова Керолін Бартоломью звернула увагу на співпрацю Китаю з країнами, що порушують права людини і що створюють загрозу миру на землі. Вона відзначила: ".Наміри Китаю в глобальних масштабах, як і майже вся його міжнародна діяльність, страждає відсутністю прозорості".
Член Комісії і співголова засідання Ден Блументаль сказав про необхідність того, що Китай повинен нести відповідальність в тих випадках, коли він діє не як "відповідальний партнер", а також про те, що, можливо, Конгресу необхідно грати свою роль у цьому питанні.
Перед початком слухань перед Комісією виступив сенатор Джеймс М. Інхоуф . Інхоуф дуже стурбований с приводу питань, пов'язаних із Китаєм, не останнім серед яких є проблема ЗМІ, які звертають свою увагу на не найважливіші питання.
Інхоуф стисло виклав проблеми, які його турбували, що було зроблено в тоні песимізму і критики, такий самий тон був властивий увідним зауваженням членів Комісії Бартоломей і Блументаля. На відміну від них мова Держсекретаря Крістенсена була більш обнадійливою, і він заявив, що перспективи [у цьому питанні] хороші, і що в майбутньому Китай відіграватиме більш позитивну роль у світовій системі.
"Відвертість і участь у всесвітньому економічному процесі принесли китайському народові величезний економічний прибуток за останні два десятиліття. Китай може досягти успіху, тільки якщо світова система, звідки він черпає свій прибуток, теж досягне успіху. Це дає Китаю величезну частку успіху світової системи".
Крістенсен, єдиний спікер від адміністрації Буша, проявив оптимізм, заявивши про те, що Китай побачить, що це в його власних інтересах – виступати в союзі з головними партнерами, включаючи США. Таким чином, американська зовнішня політика стосовно КНР полягає в тому, щоб вітати економічне зростання і процвітання Китаю й одночасно бажати, щоб "Китай грав за тими ж основоположними правилами і щоб діяв відповідно до тих же міжнародних зобов'язань, як і всяка інша сильна держава", – заявив д-р Ернест Дж. Уілсон III, професор, що працює над питанням “Уряд і політика” в університеті штату Меріленд.
Нижче подано кілька питань, що викликають занепокоєння:
Розповсюдження ядерної зброї:
Китай – відомий порушник конвенції про нерозповсюдження ядерної зброї. Крістенсен заявив: "Китаю необхідно вживати більше заходів із заборони діяльності своїх компаній у сфері розповсюдження ядерної зброї. Блументаль навів дані із звіту ЦРУ за 2003 рік про те, що [Китай] надає допомогу державам, що не піддаються контролю, Ірану і Північній Кореї, ракетними технологіями й сировиною.
певний успіх досягнуто в тому, щоб примусити Пекін дотримуватися встановлених стандартів щодо зброї й передачі технологій. Китай посилено нападав на Північну Корею за її провокаційні запуски ракет і разом з США підтримав резолюцію Ради Безпеки ООН 1695 із строгими вимогами, яка засуджує недавно здійснений запуск ракет.
Що стосується прагнення Ірану володіти ядерною зброєю, китайські чиновники виступають проти отримання Іраном ядерної зброї і закликали Тегеран дотримуватися зобов'язання відповідно до угоди, додав д-р Калабрезе.
Проте він відзначив, що Китай рішуче підтримує право на використання Іраном ядерних технологій і ядерної енергії у мирних цілях. Інхоуф вірить Китаю, оскільки він підписав рішення Ради Безпеки ООН, засуджуючи недавно проведені запуски ракет і “заморожування банківських рахунків Північної Кореї у Макао”.
Ізоляція Тайваню:
Блументаль: “Китай використовує торгівлю, особливо в Азії, для економічної ізоляції Тайваню в цьому регіоні. Китай також докладає всіх зусиль для поширення свого впливу в усій Азії, щоб мінімізувати співпрацю Тайваню з регіональними організаціями”.
Становище Тайваню “погіршується в Латинській і Центральній Америці, так само, як і в усьому світі”, – повідомила Сінтія А. Уотсон, представник Державного військового коледжу. Сенатор Інхоуф: "Китай далі загострюватиме ситуацію навколо Тайваню, піднімаючи ставки в грі, в якій жодна з держав не може виграти".
Іран:
Чи надає Китай ракети і ракетні технології Ірану за доступ до його нафти? Китай отримує 13% своїх енергетичних ресурсів з Ірану. Д-р Джон Калабрес заявив на слуханнях, що надзвичайно важко встановити зв'язок "енергію-за-зброю", але назвав три китайські компанії, які неодноразово згадуються Державним Департаментом і міністерством фінансів США. Тут стурбованість викликає той факт, що ці компанії є державними оборонними підприємствами і тому знаходяться під контролем комуністичного режиму Китаю.
Судан:
Китай – головний гравець у сфері розвідки і здобуванні нафти, а також у розвитку інфраструктури в Судані, повідомляє д-р Ерік Рівс, який опублікував звіт (що вийшов у досить різкій формі) про роль Китаю в захисті хартумського режиму. Дев'ятисторінковий звіт описує, як Пекін надає "постійну військову, економічну і дипломатичну” підтримку [правлячій партії Судану] "Національний ісламський фронт", навмисно перешкоджаючи прогресові на шляху до припинення геноциду.
Стрілецька зброя, яку Китай відправив до Хартум, є найосновнішим видом зброї смертоносного арабського ополчення "Джаджавідов", на якому лежить відповідальність за більшість вбивств, за насильство і за те, що багато людей втратили дах над головою. Китайці також забезпечують [Хартум] середньокаліберною і важкою зброєю, зокрема, військовими літаками. Китай навіть допомагає Хартуму в розвитку виробництва їхньої власної зброї.
Західні нафтові компанії не хочуть мати справи з режимом, який проводить політику геноциду й війну проти бунтівного місцевого населення основних нафтових регіонів. Китайці ж завжди виявляли "явну зневагу до прав людини на користь розробки нафти в Південному Судані".
Вето, накладене Китаєм на Раду Безпеки ООН, не допускає втручання миротворчих сил, які могли б захистити цивільне населення й осіб, що надають допомогу, а також сприяти роззброєнню воюючої сторони. Поки Китай користується абсолютною підтримкою в Раді Безпеки ООН, Хартум не має ніякої можливості зупинити направлену на геноцид війну.