Ернандес знайшов її неподалік від міста Сан-Хосе-де-Пьєдрас, коли йому було 8 років. Вже тоді, більше 50-ти років тому, почали з'їжджатися сюди перші поселенці. Вони заробляли собі на життя вирощуванням чагарнику канделілла. Збирали з його листя віск і здавали на переробний завод для виготовлення свічок, мастильних матеріалів, клею, лаків і антикорозійних засобів, повідомляє телебачення NTDTV.
Ернандес витратив 20 років на те, щоб стати законним власником землі, на якій розташована його улюблена печера та джерело з чистісінькою водою. Тут він згодом оселився зі своєю родиною, облаштував скромне житло і виростив 7 дітей.
У суворі зимові місяці температура в околицях опускається нижче 0 °С і родині Ернандеса доводиться складно, оскільки джерело замерзає. Та й заробити на життя стає нелегко, оскільки збір воску в цей період призупиняється.
«Ми повинні наполегливо працювати на полях чагарнику канделілла. Це єдина робота, яка тут у нас є. І за рахунок цього ми живемо», ― прокоментував він репортерам NTDTV.
Інші сім'ї, що жили в подібних печерах, уже давно переїхали в інші місця, де не такий важкий побут. Однак Ернандес з дружиною вирішили залишитися доживати свій вік у напівдикій кам'яній, але улюбленій хатині, де їх часто відвідують діти, що вже виросли.