Водні ресурси — беззаперечне багатство кожної країни. На жаль, головна річка України — Дніпро — переживає зараз вельми смутні часи. Екологи б'ють на сполох, але цього замало — необхідна підтримка держави. Наскільки ж забрудненим став славний Борисфен, і чи можливо подарувати річці друге життя?
Фото: Ірина Вахрушева/vk.com/photo-10033000_309084339Гіркою правдою залишається те, що Дніпро, оспіваний у легендах, билинах, думах і піснях нашого народу, поступово перетворився на каналізацію зі стічних вод різноманітних підприємств. Окрім цілорічного техногенного забруднення, річка потерпає ще й від природних стоків. Сніг, який розтає навесні, має два шляхи, і обидва вони ведуть у Дніпро. Розталий сніг притікає або з каналізації, сполученої з річкою, або вивозиться на так звані сніготайки, з яких, знову ж таки, потрапляє в річку. Небезпека талої води полягає у високій концентрації солі та технічної суміші (понад 70 т щороку), якою посипають дороги взимку.
За словами Ганни Цвєткової, координатора напрямку «Питна вода та санітарія» ВЕГО «МАМА-86», у сезон весняного водопілля дніпровська вода може мати значні перевищення за вмістом органічних сполук, марганцю, показниками кольоровості та каламутності, хімічного та біологічного споживання кисню. Це спричиняється тим, що в Дніпро впадають річки, які течуть болотяними місцевостями й живляться багатими на органіку, марганець та інші сполуки водами Прип’яті, Тетеріва, Ірпеня або водами Десни, що теж вирізняються значним вмістом органіки.
«Разом із тим є ще так зване дифузне забруднення, — розповідає Ганна Цвєткова. — Воно здійснюється через змиви із сільськогосподарських угідь і потрапляння у водні ресурси пестицидів та хімічних речовин, які використовуються для ведення інтенсивного сільського господарства. Окрім дифузного забруднення є ще точкові джерела забруднення, або „гарячі“ точки. Серед них лідирують скиди з очисних споруд великих міст: від Києва вниз усі великі міста до Херсона».
Фото: Penywise/morguefile.comНа сьогодні існує проблема того, що очисні споруди міст не здатні очистити стоки міст до встановлених вимог, тому, як говорить експерт, усі розрахунки лише на те, що в річки вистачить води для того, щоб розвести скиди зворотних вод до прийнятної якості. За останнє десятиліття вміст фосфатів у стоках, які потрапляють на очисні споруди Києва, підвищився в десятки разів.
Окрім відхилень від санітарно-хімічних показників, слід також говорити про мікробіологічне та вірусне забруднення. Але, на жаль, у цьому випадку дещо складніше знайти інформацію у вільному доступі. Частково про це свідчить той факт, що кожного року не всі пляжі відкривають у літній сезон для відпочинку.
Ще одна напасть для річки — руйнування берегів, що відбувається як антропогенним, так і природним шляхом. Більшість дніпровських берегів руйнуються через незаконну забудівлю прибережної зони. Окрім цього, щорічно частина берегів «з’їдається» водосховищами.
Великою проблемою залишається заболочення Дніпра. Із часів СРСР, коли на Дніпрі було побудовано шість водосховищ для підтримки гідроелектростанцій, річка ніби поділилася на окремі застійні частини, і, як наслідок, штучно ослаблена течія не дозволяє річці існувати повноцінно.
«Якість води у Дніпрі викликає занепокоєння і через те, що вона використовується для питних потреб 70—80% населення України, — говорить Ганна Цвєткова. — Якість вихідної води значно ускладнює процес її підготовки до питної якості. Станції з водопідготовки на Дніпрі були збудовані ще 40—50 років тому, і були розраховані на вищу (1—2 клас) якість вихідної води, ніж та, яку ми маємо зараз (3—4 клас). Для Києва, який має водозабір на Дніпрі нижче Вишгорода та Київського водосховища, значні ризики забруднення вихідної дніпровської води пов’язані зі станом води у водосховищі, особливо під час «цвітіння» води у верхньому б’єфі, або після довгих дощових періодів, коли ливневі стоки Вишгорода створюють реальну загрозу безпеці питної води Києва».
На сьогодні дуже важко зрозуміти, які кроки робить держава у напрямку покращення водного екологічного середовища. Судячи зі стану річки, захист водних ресурсів від виснаження та забруднення зводиться до мінімуму. Зусиль одних тільки екологів замало, адже саме від рівня підтримки держави залежить те, чи буде в Дніпра друге життя. На жаль, зважаючи на нинішню ситуацію, поки що відповідь на це запитання залишається заперечною.
