Й хоча сьогодні Самарканд схожий на європейське місто, проте минула велич і слава увічнена в унікальній архітектурі старого міста, внесеного до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Визначні місця Самарканда — це більше 20 культурних пам’яток унікальної архітектури, прикрашеної багатобарвними орнаментальними розписами, позолоченими та глазурованими облицюваннями. Розглянемо деякі них.
Регістан — це центральна площа старого міста і серце Самарканда. Виникла вона задовго до Монгольського вторгнення.
Регістан являє собою перетин шести доріг, які йдуть від міських воріт. З цього місця глашатаї оголошували жителям про нові накази правителя. Свого часу тут велася жвава торгівля, адже Самарканд був важливим пунктом Шовкового шляху.
Архітектурну красу площі складають медресе Тіля-Карі, медресе Улугбека, медресе Шер-Дор — вони утворюють надзвичайно вишуканий ансамбль споруд XV— XVІ століть.
Нині тут можна придбати сувеніри, виготовлені руками нащадків давніх майстрів, адже секрети майстерності передаються із покоління в покоління.
Гур-Емір — це мавзолей «Володаря щасливих сузір’їв» — еміра Тімура (Тамерлана). Гур-Емір у перекладі з таджицької мови — «могила царя». Тут поховані Тімур, його сини та онуки.
Блакитний купол споруди возвеличували здавна. «Якщо небо впаде на землю — купол Гур-Еміра замінить його», — проголошували глашатаї тих часів.
Архітектура комплексу є шедевром ісламської архітектури. Вона стала прообразом мавзолею Тадж Махал в Агрі та мавзолею Хумаюн в Делі (побудовані потомками Тімура, які того часу були правителями Північної Індії).
Й досі передається з вуст в уста легенда про заборону розкриття могили великого воїна, оскільки може бути вивільнений дух війни. Мавзолей розкрили радянські вчені 19 червня 1941 року.
Тамерлан, повернувшись з перемогою з Індії, задумав возвести найбільшу мечеть того часу. Так у 1399 році розпочалося будівництво мечеті Бібі-Ханум.
Правитель особисто вибрав місце майбутньої мечеті і залучив до її будівництва кращих майстрів з Індії, Золотої Орди та Ірану.
Мечеть з-поміж іншого має багатокупольну галерею, яку підпирають 400 кам’яних колон. Учений Шериф-ад-дин-ал-Язди порівнював купол мечеті з небом, а її арку — з Чумацьким Шляхом.
Назва мечеті перекладається, як «старша принцеса». За переказами, ця мечеть названа в честь улюбленої дружини Тімура.
Заснував обсерваторію в 1428 році онук Тімура Муххамад Тарагй Улугбек, який свого часу правив Самаркандом. Обсерваторія була обладнана кращими і найбільш досконалими інструментами того часу. В ній був установлений гігантський квадрант, здатний точно фіксувати координати світил у будь-якій точці небесної сфери, та сонячний годинник.
Шахі Зінда — це велетенський комплекс усипальниць, названий на честь царя. Перші мавзолеї некрополя датуються XXІ століттям. Величний ряд мавзолеїв ніби підпирають небо. Між їхніми стінами можна почути наспів давньої молитви.
За високими мурами некрополя простягається величезна рівнина, яка, ніби сакральний фінал усипальниць Шахі Зінда, відкриває спостерігачу простір для духовного переосмислення.