В зоопарку Чикаго народилися кумедні ведмежата-губачі

У сімействі ведмедів-губачів, які мешкають у зоопарку Брукфілд, розташованому в передмісті Чикаго, сталося поповнення. Напередодні всесвітнього Дня матері (12 травня) 10-річна ведмедиця на ім'я Хані вперше вивела на показ відвідувачам двох ведмежат, дівчинку і хлопчика, як повідомляється на сайті зоопарку.

Ведмежата з'явилися на світ ще 20 січня, але досі залишалися у барлозі, подалі від чужих очей. При народженні ведмежата важать зовсім небагато, не більше 500 грамів, і настільки малі, що здатні вміститися на долоні руки. Однак завдяки жирному поживному молоку ведмедиці малюки швидко підросли й через три з половиною місяці їхня вага збільшилася в 10 разів.

#img_gallery#
Губачі належать до єдиного виду серед ведмедів, котрий володіє кумедною поведінковою рисою — ведмежата або разом, або по черзі люблять кататися верхи на спині ведмедиці. На відеоролику нижче ви можете подивитися, як ведмедиця вивозить на собі з барлогу свого малюка. Ведмедиця продовжує подорожувати з дитинчатами доти, доки їхній розмір не досягне приблизно третини величини матері.




Для зоопарку Брукфілд це перша успішна поява потомства ведмедів-губачів, що дуже радує його співробітників, зацікавлених у збільшенні популяції цих рідкісних тварин. Губачі занесені до Міжнародної Червоної книги як вид, якому загрожує зникнення, а також перебувають під захистом конвенції про заборону торгівлі рідкісними видами. З цієї причини в зоологічних колекціях губачі зустрічаються дуже рідко. Так, у зоопарках Північної Америки нараховується всього 39 губачів. У природному середовищі існування (ліси південної Азії), за приблизною оцінкою зоологів, їх налічується не більше 20 тисяч. За останні 30 років популяція ведмедів-губачів скоротилася майже на 50% через вирубку лісів і розорення термітників (харчової ніші губачів).

Свою назву губачі отримали завдяки довгим і рухливим губам. Губи ведмедя здатні висуватися набагато далі щелеп, складатися і загинатися, утворюючи за необхідності подобу хоботка. Цим інструментом, який додатково направляється довгим і вузьким язиком, ведмідь здобуває собі їжу (в основному термітів і мурах), із сильним шумом всмоктуючи її. За любов до солодких фруктів і особливо за пристрасть до меду губачів також називають «медовими ведмедями». Перші дослідники спостерігали губачів, що висять на деревах вгору животом, за що й прозвали їх ведмедями-лінивцями. Однак незграбність губачів оманлива. За необхідності вони швидко бігають і можуть обігнати людину.