Американський вчений Тім Мусо в ході дослідження Чорнобиля помітив одну незвичайну особливість природи в зоні відчуження: пале з дерев листя там розкладається повільно, перегній утворюється неактивно, а дерева ростуть не так швидко, як в інших куточках України.
Таке спостереження наштовхнуло науковців на ідею розкласти в різних частинах зони відчуження сітчасті мішки із палим листям, яке не було забруднене радіацією, а збиралось на «чистій» території. За 9 місяців дослідники дістали мішки, і виявили, що чим вищим був рівень радіації, тим повільніше розкладалося листя. Їхні здогадки підтвердились: у деяких особливо забруднених радіацією місцях листя втрачало вагу — перегнивало — на 40% повільніше, ніж мало б за схожих умов, тобто чим більшим був рівень радіоактивного забруднення, тим менше розкладалося листя.
Тім Мусо дійшов висновку, що вся справа у найдрібніших живих організмах — бактеріях та грибках, які зазвичай пожвавлюють процеси перегнивання рослинних залишків. За умов радіації вони є набагато менш активними, і вже не можуть виконувати у повній мірі функцію «санітарів лісу».
Відмерле листя, повалені дерева та кущі, що всохли, ніби консервуються у Чорнобильській зоні. Проте добре це чи погано? Вчені вважають, що подібна «консервація» природного середовища несе приховану небезпеку: відмерлий рослинний матеріал чудово горить. В разі пожежі товста подушка із сухого листя, яка утворилась у лісах в Чорнобильській зоні, легко спалахне і може призвести до масштабної пожежі, яка, до того ж, буде небезпечніша за звичайну тим, що поширюватиме радіацію повітрям у навколишні регіони.
Читайте також:
Найбільш загадкові явища, що трапляються у природі: ТОП-8
Скільки коштує повне закриття ЧАЕС