Українські біженці та мультикультуралізм переміщення. Чи залишаться українці жити за кордоном

У міру посилення війни в Україні, зростає кількість людських бід та страждань. Мирні жителі, які поспішають врятуватися від бойових дій, знову перетинають європейські сухопутні кордони, забираючи з собою все майно, яке вони можуть взяти з собою.

Трагічні наслідки цього вже відчуваються у багатьох країнах — у тому числі і в Австралії, хоча нас відокремлюють від війни багато тисяч кілометрів.

За оцінками Організації Об'єднаних Націй, близько 700 000 людей змушені втекти до сусідніх країн, і ще майже мільйон людей стали вимушеними переселенцями у самій Україні.

Переміщення населення розриває сімейні та сусідські зв'язки. Переселення, викликане війною, може означати необхідність пустити нове коріння, часто в чужих громадах із зовсім іншою культурною, мовною та історичною спадщиною.

У міру того, як змінюються кордони, змінюються і спільноти, які живуть у цих межах. Коли конфлікт закінчується, люди можуть несподівано для себе виявитися громадянами однієї держави, але прагнути зберегти почуття іншої національної ідентичності.

Ситуації, подібні до тієї, що виникла внаслідок війни в Україні, коли люди, які претендують на одну національність, в кінцевому підсумку можуть виявитися поряд з тими, хто претендує на іншу, породжують особливі проблеми для мультикультуралізму.

Термін «мультикультуралізм» використовується в різних сенсах і іноді означає не більше ніж факт культурного і етнічного розмаїття населення.

Наприклад, це один із способів, у якому «мультикультуралізм» широко використовується в Австралії. Навпаки, ми можемо думати про проблеми, що виникають у результаті примусового переселення населення, як характерні для «мультикультуралізму переміщення».

Звичайно, багато людей приїжджають до Австралії як втікачі від війни та переслідувань. Тим не менш, мультикультуралізм в Австралії, по суті, описує ситуацію, коли люди які прибули сюди, можуть зберігати почуття іншої національної ідентичності, але визнавати пріоритет своєї нової національної ідентичності як австралійців; і, отримавши дозвіл залишитись, також визнавати свій нещодавно наданий статус громадян австралійської держави.

Цей австралійський досвід мультикультуралізму, при якому мігранти різного походження роблять свій внесок в австралійське суспільство, дуже відрізняється від проблем, з якими стикаються люди, які живуть із досвідом мультикультуралізму переміщення.

Наприклад, одне із положень Тріанонського договору 1920 року, який офіційно завершив війну союзних держав з Угорщиною, змінило межі цієї країни, передавши регіон Трансільванія до складу Румунії.

Для угорців, які продовжують жити в Трансільванії через століття, почуття угорської національності набагато більш значуще для їх ідентичності, ніж їхній юридичний статус громадян Румунії.

Культурна напруженість зберігається у зв'язку з використанням угорської мови, викладанням угорської історії у школах і навіть співіснуванням різних форм католицького християнства.

Поки світ спостерігає за жахами, що розгортаються в Україні, далеко не ясно, чим закінчиться вторгнення Росії в цю незалежну суверенну країну. Деякі біженці, рятуючись від війни, можуть повернутись у те місце, що залишилося від їхнього колишнього будинку; інші переїдуть на постійне місце проживання до нових країн, включаючи можливо, Австралію, щоб будувати життя у незнайомому суспільстві.

Їхній досвід мультикультуралізму в процесі відновлення свого життя багато в чому залежатиме від того, де і в яких громадах вони оселяться.

Але як би не перекроювалися кордони після припинення бойових дій, немислимо, щоб українці чи росіяни, які живуть у тому чи іншому регіоні, будь-коли втратили своє сильне почуття національної ідентичності.

Справді, збереження сильного почуття національної та культурної спадщини є важливим компонентом успішного життя за умов мультикультуралізму переміщення.

Ця спадщина часто передається через дуже локалізовані інститути сім'ї, школи та громадські асоціації, таких як церковна громада. Але воно також залежить від здатності членів переміщеної спільноти успішно жити в умовах високого ступеня невизначеності.

Життя з невизначеністю в контексті переміщення означає, у свою чергу, набуття громадянських навичок для прийняття правових та соціальних обмежень — таких, як свобода віросповідання чи свобода використання мови — які можуть бути пов'язані з проживанням як громадяни іншої держави. Але також необхідно розуміти, що одним із наслідків цього є навчитися жити з невирішеними культурними, соціальними та політичними відмінностями.

У ситуаціях переміщення, коли національна ідентичність і ідентичність як громадянина не завжди збігаються, відчуття невизначеності часом буде гострим, а необхідність набуття необхідних навичок, щоб жити з цим, буде ще більш актуальною.

Травми війни лише погіршать тягар, який доведеться нести біженцям, які залишають Україну.

За матеріалами The Epoch Times USA