«План Б» Путіна для НАТО: паралізувати альянс без жодного пострілу
Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган минулого місяця продемонстрував свої дипломатичні навички. Він затримав вступ Швеції та Фінляндії до НАТО, щоб отримати певні поступки: зобов'язання шведів та фінів відмовитися від підтримки сирійських та турецьких курдів та спонукання президента США Джо Байдена продовжити продаж передових винищувачів F-16 та комплекти для модернізації наявних турецьких винищувачів.
Ердоган може діяти цинічно, і деякі вважають, що Туреччина не заслуговує на те, щоб залишатися в НАТО, але організація мало що може зробити з двох причин: по-перше, в альянсі немає механізму для виключення непокірного члена, а по-друге, організація регулюється консенсусом. Немає жодної різниці між голосуванням Сполучених Штатів із 330 мільйонами жителів, Туреччини з 85 мільйонами та Північної Македонії з 1,8 мільйонами.
Якщо Ердоган більше симпатизує Росії, ніж США, а багато речей говорять про те, що це так, то він і президент Росії Володимир Путін отримають більше влади, якщо Туреччина буде частиною НАТО, ніж якщо вона буде відокремлена від організації. Адже вони зможуть використати членство Анкари, щоб зруйнувати альянс зсередини, стверджує сайт «1945».
Однак Путін, схоже, розуміє, наскільки корисливий та егоїстичний Ердоган. Кремлівський бос ніколи не віддасть ширших цілей безпеки Росії у владу такої людини.
Який же «план Б» Путіна щодо НАТО?
Цей план реалізується на Балканах. Івана Страндер із Фонду захисту демократій неодноразово повідомляла про спроби Кремля здійснити внутрішнє втручання у справи різних балканських країн, включаючи таких членів НАТО, як Чорногорія, Північна Македонія та Хорватія.
Білий дім та Держдепартамент США можуть розділяти свою дипломатію, але Путін використовує цілісний підхід. Його стратегія полягає в тому, щоб перекрити шляхи дій НАТО шляхом накладання вето на голоси її невеликих членів. До них його сили впроваджуються задовго до того, як їм доведеться протистояти західному військовому альянсу на полі бою, зазначає сайт. Тож перед Вашингтоном і Брюсселем постає питання: якою має бути американська та європейська відповідь.
===