ІСТИНА І ТРАДИЦІЇ

Китай запропонував "туманний" мирний план на конференції з безпеки (ВІДЕО)

Велика Епоха
Президент Путін під час зустрічі з директором канцелярії Центрального комітету закордонних справ КНР Ван Ї в Кремлі в Москві 21 лютого 2023 року. (Anton Novoderezhkin/Sputnik/AFP via Getty Images)

Знадобився рік кровопролиття, тепер Китай вважає війну в Україні великою проблемою і хоче зіграти важливу роль у її завершенні. Саме з таким посланням виступив головний дипломат Пекіна Ван Ї перед європейськими лідерами на Мюнхенській конференції з безпеки в суботу. «Ця війна не повинна тривати», — сказав він.

Проблема, звичайно, в тому, що Ван не запропонував припинення Пекіном фінансової та політичної підтримки військової машини Путіна. Замість цього він запропонував туманний мирний план, згідно з яким Китай буде посередником між сторонами, що воюють, водночас спрямувавши завуальований докір на адресу США.

«Деякі сили, можливо, не хочуть, щоб мирні переговори матеріалізувалися», — сказав Ван. «Їх не хвилює ні життя, ні смерть українців, ні збитки для Європи. У них можуть бути стратегічні цілі, що перевершують саму Україну».

Якщо не брати до уваги окозамилювання, мирна ініціатива Китаю — це сміливий гамбіт, який викликає багато запитань. По-перше, чому саме зараз? Китай історично обережно втручається в далекі конфлікти. Його спроби втрутитися в Корею в 1950-х роках і у В'єтнам у 1970-х роках обійшлися дорогою ціною. Участь в українському конфлікті зараз може бути викликана лише бажанням залишатися актуальним.

Звичайно, може бути й інша причина: той факт, що Росія програє. З точки зору Китаю, швидка перемога Путіна стала б ляпасом для США і підкреслила б безсилля Заходу. Але тривалий конфлікт привів у рух Євросоюз і оживив НАТО. Що довше тривають бойові дії, то більші шанси, що Росія не зможе утримати захоплені території, що віщує ослаблення сфери впливу Китаю в Центральній Азії.

Чи вистачить у Китаю дипломатичних здібностей для ухвалення рішення, що влаштовує обидві сторони? У Пекіна дуже мало досвіду в укладанні мирних угод, і його мотиви як головного стратегічного партнера Росії — який отримав вигоду з війни завдяки доступу до російських природних ресурсів за зниженими цінами — вкрай підозрілі.