«Зелена» програма Ангели Меркель зруйнувала економіку Німеччини

Пам'ятаєте, як західні ЗМІ, особливо американські, закидали колишнього канцлера Німеччини Ангелу Меркель квітами?

Похвала її майстерності зайшла так далеко, що журнал Time у 2015 році назвав Меркель «Людиною року». Він назвав її «канцлером вільного світу».

Time має перепрошувати в усіх своїх читачів. Сьогодні німці пожинають гіркі плоди майже всіх основних економічних та геополітичних рішень, прийнятих Меркель на посаді канцлера.

Починаючи з економіки Німеччини, яку вона спробувала «перезавантажити», це може нагадати те, як Джо Байден пояснює американцям, які зіткнулися з високою інфляцією, що вони роблять «неймовірний перехід».

Однак Меркель випередила Америку у своєму переході. Сьогодні економіка Німеччини перебуває у жалюгідному стані. Недавній заголовок у Business Insider підбив підсумок хаосу: «Німецька промисловість може зруйнуватися через припинення постачання газу з Росії», оскільки природний газ використовується в багатьох промислових процесах. Газета Daily Telegraph нещодавно назвала Німеччину «хворою людиною Європи». Ситуація настільки відчайдушна, що німці розглядають можливість нормування газу, який виділяють їх основні галузі, щоб не гасити світло.

Як економіка однієї з п'яти найбагатших країн світу дійшла такого стану?

Це пов’язано з баченням Меркель «нової» Німеччини. Це було її рішення десять років тому — відвести Німеччину від викопного палива та ядерної енергетики у бік «зелених». Її хрестовий похід за «зеленою» енергією, який екологи ставили за приклад усьому світу, мало не збанкрутував виробничу економіку Німеччини — поки її самогубний марш до сонячної та вітряної енергетики не було зупинено.

Саме Ангела Меркель завжди захищала будівництво газопроводу «Північний потік – 2» — і це всупереч порадам тодішнього президента США Дональда Трампа. Коли 2018 року Трамп попередив, що німці пошкодують про той день, коли вони стануть надто залежними від енергоносіїв Путіна, адміністрація Меркель відкрито глузувала з нього.

Путін не єдиний, хто збагачується внаслідок політики Меркель. Вона укладала торгові угоди з Китаєм, відверто підриваючи стратегію Трампа щодо економічного стримування глобальної загрози, що походить від Пекіна. Вона обрала союз Німеччини з ізгоями та мілітаристськими режимами Росії, Китаю та Ірану. Це сприяло ослабленню НАТО та розколу Заходу.

Меркель відмовилася виконати зобов'язання союзників по НАТО витрачати 2% ВВП на оборону, тобто вносити відповідний внесок у спільну оборону Європи. Вона розлютилася, коли Трамп запропонував збільшити оборонний бюджет до 4%. Можливо, якби німці та європейці прислухалися до поради Трампа, російського вторгнення в Україну не сталося б.

У той час як Ангела Меркель направляла Німеччину до прірви зеленої енергії, основні західні ЗМІ, включаючи США, стали на бік Меркель у її відкритій суперечці з Трампом. Наприклад, журналістка Сьюзан Глассер у 2018 році в журналі New Yorker заявила, що Трамп «розв'язав війну проти Ангели Меркель та Європи» і що у країн НАТО «закінчується терпіння до президента США».

Це твердження не має сенсу сьогодні з огляду на крах євро та економічний спад на всьому європейському континенті.

Навіть з екологічного погляду політика Меркель як «рятівниці Європи» виявилася невдалою. Вона заважала німецьким промисловцям отримувати електроенергію з дорогих та ненадійних «відновлюваних» джерел — насправді виробництво сонячної та вітрової енергії не лише дороге, а й залежить від умов сонячного освітлення, швидкості та тривалості вітру. Однак Меркель закрила атомні електростанції Німеччини, які забезпечували набагато чистіше джерело енергії, ніж вугілля. Цей експеримент провалився: сьогодні Німеччина різко збільшує частку електроенергії від спалювання вугілля. Це не дуже хороша стратегія щодо зміни клімату.

Під керівництвом Меркель євро мав замінити долар як світову валюту у короткостроковій перспективі. Навпаки, євро є валютою, що руйнується — нещодавно він опустився навіть нижче символічного порогу в один долар.

Меркелізм можна схарактеризувати як стратегію підтримки ворогів та відчуження союзників. Озираючись назад, стає ясно, що спадщина Меркелізму — хаотичний світ і ослаблена Німеччина.

Виходить, що світ через слабкість — це провальна стратегія національної та економічної безпеки. Якщо пані Меркель справді була «канцлером вільного світу», то чому сьогодні світ не став безпечнішим?

Світ не став чистішим і втратив свободу, не став квітучим.

Кожне важливе глобальне рішення, яке ухвалювала Ангела Меркель, робило світ більш небезпечним, менш вільним та менш успішним.

Сподіватимемося, що люди в інших країнах зрозуміють це швидше, ніж німці.

Стівен Мур — автор, дослідник та економічний оглядач. Остання з багатьох написаних ним книг — «Говзілла: як невблаганне зростання уряду призводить до зубожіння Америки».

Думка, висловлена в цій статті, належить автору і не обов'язково показує думку The Epoch Times.

За матеріалами The Epoch Times

===