Тонни відходів, які можуть в одну мить перетворити міста та всю планету на сміттєве звалище, — це світова проблема. Але в деяких країнах до сміття відносяться як до коштовного ресурсу, який не тільки можна переробити і повторно використовувати, а й отримувати з нього енергію.
#img_center_nostream#
Щомісяця людина викидає понад 60 кг сміття, а за рік — близько 700 кг. У країнах із високим споживанням цей показник може доходити до тонн відходів. А в масштабах всієї планети — це близько двох млрд тонн відходів! Міському жителю складно уявити це. Ми звикли просто відправляти відходи у сміттєвий бак та вже не думаємо про їхню подальшу долю. Експеримент екоактивіста Роба Грінфілда відкрив очі багатьом.
Люди шукають підходи до питання утилізації сміття. Ці ідеї не тільки цікаві, але і деякі з них цілком можна реалізувати в Україні.
Сінгапур — маленька країна на південному сході Азії, і в неї немає можливості відводити великі площі землі для сміттєвих полігонів. Тому сміття тут не складують, а отримують із нього електроенергію, яка виробляється у процесі спалювання на енергоблоках. Такі залишки, як метал, продаються. Щодня спалюються десятки тисяч тонн сміття, що становить близько 90% всіх відходів, а виробляється близько 2500 МВт·год електроенергії.
У декількох кілометрах від Сінгапуру є острів, створений зі... сміття! Тут дуже красиво: ростуть дерева, чагарники та квіти, і складно уявити, що цей острів зроблений штучно з подрібнених залишків непереробленого сміття, що звозяться сюди із заводу.
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
Ще одна країна, де сміття стає джерелом енергії, — це Швеція. Тут застосовується технологія waste-to-energy («енергія зі сміття»), за якої мільйони тонн сміття спалюють на десятках сміттєпереробних заводів та «сміттєвих» електростанціях, які виробляють електрику і тепло.
Як паливо для електростанцій або сировини для виробництва використовується 99% сміття. Вироблюваної енергії досить для покриття потреб 10% родин всієї країни. Багато міст Швеції понад половини своєї енергії беруть із відходів.
Швеція не тільки спалює майже все своє сміття, але ще і завозить його з найближчих країн: Німеччини, Великобританії, Норвегії та інших. Ці країни доплачують Швеції за свою «сировину».
#img_center_nostream#
У місті Сонгдо, в декількох кілометрах від столиці, втілюються найнеймовірніші проекти для смарт-міста. Один із проектів пов'язаний з вивозом та утилізацією сміття. Тут немає звичних для жителів багатьох міст сміттєзбиральних машин, замість них діє підземна система збору сміття. За спеціальною пневмоканалізацією сміття забирається прямо з квартир, далі підземними трубами відходи направляються на сортування. Планується, що в майбутньому сміття потраплятиме на завод, де з нього будуть отримувати газ.
#img_center_nostream#
Близько 30 років тому в столиці Австрії був побудований сміттєспалювальний завод за проектом одного з геніальних архітекторів ХХ століття. Цей завод став пам'яткою міста. Сьогодні на ньому спалюють сотні тонн сміття на рік, а виробленої енергії вистачає для опалення багатьох районів Відня.
Але завод — не єдиний спосіб позбавлення від сміття в цій країні. Для розщеплення пластика тут застосовують біотехнології: особливий грибковий фермент перетворює полімер пластика на прості мономерні елементи. Таким чином можна «розщеплювати» пластикові пляшки або текстильний поліестер. Сміття стає сировиною для виробництва нових речей.
#img_center_nostream#
А в цій країні активно застосовують технології перетворення харчових відходів у енергію. Спеціальні анаеробні бактерії переробляють залишки їжі, в результаті цього процесу виділяється біогаз, а на виході виходить натуральне добриво.
З 1 т сміття завод виробляє 200 кВт·год енергії. Зараз за цією технологією у Великобританії працюють кілька заводів, енергії від яких досить для потреб півмільйона родин.
Як відомо, питання утилізації відходів у цій країні дуже складне. Сміття майже не сортується та не переробляється. Але і тут з'явилася незвичайна ідея, яка хоча б частково вирішіть цю проблему: робити із пластику дороги! Упаковки, обгортки, пакети — все це можна використовувати як заміну бітуму — вуглеводню, який використовують для отримання асфальту. За розробленою технологією, із відходів пластику можна зробити покриття, яке на 15% замінить бітум. Зараз в Індії вже зроблені кілька тисяч кілометрів «пластикових» доріг, і уряд почав скуповувати у людей цю сировину, що допоможе вирішити проблему сміття.
#img_center_nostream#
Тут утилізується близько 75% відходів, які перетворюються в сировину, енергію та добрива.
Але бельгійці пішли далі: вони створили Ecolizer — технологію, яка дозволяє перед покупкою товару оцінити, як надалі він буде впливати на екологію. Наприклад, скільки ресурсів потрібно для його переробки, чи можна його повністю переробити, і як це вплине на навколишнє середовище. Так, порівнюючи обраний товар з іншими, можна вибрати найоптимальніший варіант.
Як бачимо, багато країн дуже серйозно підходять до питання утилізації відходів. І не просто переробки, а безпечної утилізації. Україна може вибрати будь-який із варіантів, а також застосувати технологію унікального ізраїльського заводу або досвід Польщі, яка кілька років тому була перевантажена звалищами. Спалювати або переробляти — за будь-якого підходу сміття може стати цінним ресурсом, яке ще стане в нагоді людям.