"Я знала, що смерть може прийти будь-якої миті" — розповіла про пережитий жах Пташка з "Азовсталі"

В одній із будівель за два кроки від Європейського парламенту жменька українських переселенців співає гімн своєї країни. Над ними височіє голос, сильний, звучний, чистий і ясний. Це голос дівчини з сповненими емоцій блакитними очима і довгим кучерявим волоссям. Красива дівчина, скажете ви, і співає чудово. Але Катерина Поліщук — так звуть молоду жінку з дивовижним голосом, — це щось більше. Вона — героїня. Жінка, яка пройшла через біль і поневіряння настільки сильні, що ви ставите питання, чи дихає вона ще. І вона не тільки дихає, у неї є сили усміхатися. Приїхавши до Брюсселя, щоб допомогти своїй країні, Катерина має сміливість і оптимізм, хоча десь у глибині її блакитних очей відчувається затаєний смуток.

Сум людини, яка пройшла через пекло. У її випадку пекло називалося "Азовсталь", металургійний завод, який росіяни запекло атакували, тому що це був останній бастіон, який не дозволив Путіну оголосити всьому світу, що його армія завоювала довгоочікуваний трофей — місто Маріуполь.