«Відмова жениху»: українські традиції сватання на полотні Костянтина Трутовського
Костянтин Трутовський, відомий художник ХІХ століття, спеціалізувався на жанрових сценах, які зображували повсякденне життя простих людей. Особливе місце в його творчості займали українські мотиви, що не дивно, адже сам художник виріс в Україні. Його картини пройняті теплом і симпатією до українського народу, його традицій і укладу життя.
Костянтин Олександрович Трутовський народився 9 лютого 1826 року, його дитинство пройшло на Харківщині, де він вбирав місцеву культуру і традиції. Навчався майбутній живописець у Петербурзькій академії мистецтв, де здобув класичну мистецьку освіту, проте головним джерелом натхнення для нього завжди залишалися українські народні звичаї та побут. За понад 30 років роботи художник написав низку творів з українського побуту.
Українські мотиви в живописі Трутовського
Однією з ключових тем у творчості Трутовського стали зображення українського села і селянського життя. Його роботи, такі як «Сільське свято», «Український ярмарок», «Великдень в Україні», передають атмосферу і колорит українського села. Ці картини сповнені мальовничих деталей: яскраві національні костюми, святкові обряди, домашній побут і сцени з повсякденного життя.
Однією з найвідоміших робіт живописця є картина «Відмова жениху», написана 1882 року.
На картині ми бачимо українську хату, біля порога якої стоять гості. Однак, ніхто не поспішає запросити їх до хати. Причиною тому — незвичайний ритуал сватання.
Наречений зі сватами з'явився до хати потенційної нареченої, щоб просити її руки, але замість привітання отримує від неї гарбуз. Цей жест мав в Україні глибокий символізм.
Гарбуз був обов'язковим атрибутом сватання. Якщо дівчина була прихильна до нареченого, то вона готувала йому гарбузову кашу. Однак, якщо молодий чоловік їй не припав до душі, або її батьки були проти, то вона виносила хлопцеві на рушнику гарбуз — символ відмови.
Друга назва цієї картини — «Гарбуза дає». Тут якраз і представлений цей звичай — дівчина винесла сватам гарбуз, а значить, вона відмовила потенційному нареченому. Звідси, до речі, пішов і український фразеологізм — «дати гарбуза».
На картині ми бачимо, що молодий чоловік розгублений від такого підношення і почувається ніяково. Це не дивно, адже отримати гарбуз вважалося для парубків дуже ганебним. Тому, побоюючись ганьби, наречений до сватання нерідко підсилав когось у сім'ю дівчини, щоб дізнатися думку про нього, як про потенційного нареченого.
Також деякі наречені намагалися обирати вечірній час для сватання, щоб у разі відмови було менше сторонніх очей, які стануть свідками ганьби.
Деякі свати, отримавши відмову, при виході з хати прагнули зачинити двері за спиною і не озирнутися. Така прикмета означала, що дівчина ніколи не вийде заміж. Щоб уникнути такого, рідні дівчини обов'язково проводжали сватів і самі зачиняли двері.
Важливо зазначити, що не завжди відмова була остаточною. Наречений міг спробувати свататися знову, і в деяких випадках дівчина давала згоду. Зазвичай сватання відбувалося в межах одного села. Однак, якщо дівчата з рідного села відмовляли, молодий чоловік міг шукати наречену в сусідніх селах.
Таким чином, завдяки картинам сучасний глядач може познайомитися з давніми українськими традиціями та культурою. Костянтин Трутовський залишив значущу спадщину в українській культурі. Його картини, сповнені теплотою і любов'ю до української землі та її жителів, залишаються важливим джерелом знань про життя і традиції українського народу. Його роботи продовжують надихати і привертати увагу не тільки істориків мистецтва, а й широку аудиторію, яка цікавиться культурною спадщиною України.
Марія Мельничук