ЄС сприяє загостренню енергетичної кризи (ВІДЕО)

Існує безліч пропозицій щодо боротьби з наслідками енергетичної кризи, як-от оподаткування надприбутків, націоналізація компанії EDF або надання малому бізнесу тарифного щита. Ці короткострокові рішення, далекі від боротьби з коренем проблеми, затушовують той факт, що криза, яку ми переживаємо, частково спричинена певною енергетичною політикою ЄС.

Причини енергетичної кризи численні та складні. Саме тому важливо повернутися до кореня проблеми та згадати про функціонування європейського ринку електроенергії. Запущений 1996 року, цей ринок — а точніше, гуртовий ринок — жорстко регулюється ЄС і ще 25 національними структурами. Постанова ЄС 2015/1222 регулює ціни відповідно до принципу граничного ціноутворення, який передбачає «узгоджені максимальні та мінімальні ціни, що застосовуються у всіх зонах торгів».

Крім надмірного регулювання ринку електроенергії, енергетичній кризі в Європі сприяє ще один фактор. Після катастрофи на Фукусімі 2011 року і під тиском екологічних активістів частка атомної енергетики в багатьох європейських країнах поступово скорочується на користь періодично поновлюваних джерел енергії. Це особливо справедливо для Німеччини, але також і для Франції, великого історичного виробника та експортера електроенергії.

Ті, хто відмовився від ядерної енергетики, схоже, недостатньо продумали деякі потенційно шкідливі наслідки. Оскільки європейський ринок електроенергії взаємопов'язаний, одержимість ЄС ідеєю про «поновлювані джерела енергії» (ПДЕ) тільки посилила залежність від російського газу та путінського режиму. Хоча тривожні прогнози про зиму без електрики не справдилися, домогосподарства та підприємства постраждали від різкого зростання цін на енергію та сировину. Знову ж таки, наслідки енергетичної кризи, безумовно, можна було б пом'якшити, якби ядерну енергетику в Європі не було згорнуто з ідеологічних причин.

Стратегічні помилки, які, схоже, не змушують Брюссель реагувати: Європейська рада все ще поспішає з нереалістичною політикою, підвищуючи мету до 40% ВДЕ до 2030 року (замість початкових 32%). Однак війна в Україні показала, що така політика не забезпечить надійну, рясну та дешеву енергію, й досягнення кліматичної нейтральності до 2050 року. Не кажучи вже про те, що це ставить Європу під удар Китаю на десятиліття вперед.

Абсурдність ситуації така, що Європейська комісія воліє фінансувати витрати на деякі екологічні політики, а не припиняти або скасовувати їх зовсім. Особливо показовим є приклад схеми торгівлі квотами на викиди вуглекислого газу (ETS).

У 2020 році Сполученим Штатам вдалося знизити частку викопного палива у своєму первинному енергоспоживанні з 85,7% до 80%. І якщо американський громадянин платить 13 центів США за кВт•год, то французький громадянин платить 22 центи за той самий кВт•год, порівняно з 34 центами для їхнього німецького колеги.

Насправді відповідальна енергетична політика заохочувала б більше інновацій та довіри до рішень вільного ринку — набагато більше, ніж надмірне регулювання, контроль цін і субсидії для ненадійних джерел енергії.

Стаття написана Елоді Мессеан (IREF).

IREF — це ліберальний і європейський "мозковий центр", заснований 2002 року представниками громадянського суспільства з академічним і професійним досвідом з метою розробки незалежних досліджень з економічних і податкових питань. Інститут незалежний від будь-якої політичної партії чи організації. Він відмовляється від державного фінансування.