Антоніо Ґауді називають генієм архітектури XX сторіччя. Ним було втілено в життя 18 архітектурних проектів, які стали визначними пам'ятками столиці його рідної провінції Барселони. Новаторські ідеї, так само як і новий, створений ним стиль, отримали всесвітнє визнання лише після його смерті.
Згідно з поширеною класифікацєю, творчість Антоніо Ґауді відносять до стилю модерн, але частіше говорять про «стилі Ґауді». Це пов'язано з тим, що віднести твори барселонського майстра архітектури до якого-небудь стилю дуже складно: його творіння, як і він сам, немов існують за своїми правилами і законами.
У чому ж полягала революційність конструкторських ідей цього великого майстра? Протягом століть у якості прикрас до своїх будівель архітектори вибирали статуї, ліпнину, приховуючи, таким чином, від сторонніх поглядів конструкції, які мали простіші геометричні об'єми. Антоніо Ґауді вибрав інший шлях — він не став їх ховати, замість цього він зовсім не використовував їх у своїх будівлях. У його проектах будівлі нагадують дивовижних тварин, рослини або скелі: стіни, дахи, вікна, двері споруд зігнуті і викривлені. Ґауді розробив власну систему безопорному перекриттів. Він починав втілення свого архітектурного дива, не маючи при цьому готових креслень, оскільки вважав, що кожен збудований будинок — це жива істота, і для її росту необхідна свобода.
Визнання серед барселонській еліти прийшло до Ґауді після того, як він звів будинок для відомого на той час місцевого фабриканта Еусебі Ґуеля, який допоміг починаючому архітектору корисними знайомствами і профінансував декілька його робіт. Будинок Бальо. Фото: wikipedia.org
Парк Ґуель
Так, у 1901 році Ґуель прийняв рішення побудувати на периферії Барселони паркове котеджне містечко. Але продаж розташованих далеко від центра міста земель, не приваблювала жителів Барселони, і цей задум не приніс прибутку. На цій території були зведені дві будівлі: будинок одного з місцевих адвокатів і будинок самого Ґауді. Через деякий час Ґуель продав ці землі мерії міста, яка розбила відомий міський парк. Вхід в парк Ґуель прикрашають славні «пряникові будиночки Ґауді», зображення яких можна побачити на барселонських листівках і туристичних буклетах.
Саграда Фамілія — церква Святого Сімейства
Одним із найгеніальніших робіт Антоніо Ґауді, і безсумнівно, пам'яткою Барселони, є церква Святого Сімейства (повна назва — спокутний храм Святого Сімейства), будівництво якої почалося в 1882 році і продовжується у наші дні. Причиною такого тривалого зведення храму є рішення ініціаторів будівництва про фінансування робіт: вони проходитимуть виключно за рахунок пожертвувань прихожан.
Антоніо Ґауді, запрошений на місце архітектором Франсиско дель Вільяр, яким був розроблений початковий проект церкви, привніс значні зміни, зберігши лише планування у вигляді латинського хреста. Ґауді повністю змінив форму і структуру будівлі. Згідно з його проектом, храм повинен бути увінчаний безліччю спрямованих вгору монументальних башт, при цьому всі елементи декорації повинні мати символічне значення, пов'язані з Євангелієм або церковними обрядами.
Так, склепіння храму було прикрашене замковим каменем з рельєфом на тему Благовіщення, а сама крипта (підземні склепінчасті приміщення) оточена неглибоким ровом, що охороняє стіни від вогкості і збільшує доступ денного світла. Фасад «Різдво Христове» відтворює традиційні мотиви християнського мистецтва, за задумом, храм мав стати архітектурним втіленням Нового Заповіту.
Антоніо Ґауді керував будівництвом протягом 43-х років. Жив прямо у храмі на будмайданчику у невеликій комірчині. Не вимагаючи оплати за свою працю, він вкладав усі здобуті кошти у будівництво. Носив завжди один і той самий костюм, який з часом настільки зносився, що перехожі на вулицях стали подавати Ґауді милостиню, приймаючи його за жебрака.
Він, який присвятив все своє життя будівництву будинків для інших, сам не мав ні сім'ї, ні будинку. У 1924 році Антоніо Ґауді був збитий трамваєм. Його, невпізнаного, у несвідомому стані доставили до лікарні Святого Хреста — притулок для бідних. За іронією долі саме у цій лікарні Антоніо Ґауді і хотів померти. Він був похований у крипті недобудованого собору — там, де він жив і працював.
«... Не вище гори, яку створив Бог»
Після смерті Антоніо Ґауді будівництвом зайнялися його учні, але той неповторний стиль, властивий самому майстрові архітектури, був загублений — грубі форми зайняли місце плавних ліній. Сьогодні церква Святого Сімейства — одна з головних визначних пам'яток Барселони і всієї Іспанії. Її щорічно відвідують понад 2,6 млн туристів. За проектом, після завершення будівництва, над містом будуть підніматися 18 веж — на честь дванадцяти апостолів, чотирьох євангелістів, Богоматері і Христа. Сам Антоніо Ґауді вважав, що його творіння має підноситися не вище гори, яку створив Бог.
