З африканських джунглів вийшов не лише вірус імунодефіциту (ВІЛ). Вірус Ебола, подібно до свого «колеги», також, ймовірно, виник не без допомоги наукових досліджень вчених у надрах африканського континенту. Вірус Ебола не поширився в інші куточки планети і є маловідомим, проте, це не робить його менш нешкідливим.
Вірус Ебола є одним із найстрашніших субклітинних убивць, з летальністю, що досягає 90%. Існує версія про те, що вірус Ебола подібно до ВІЛ, так само пройшов стадію наукових досліджень, після чого й почався їх кривавий шлях. Так це чи ні сказати важко. Проте чому ж вірус Ебола не поширився по планеті, як ВІЛ? Лихоманка Ебола не охопила всю земну кулю подібно до СНІДу, бо в цього захворювання практично відсутній безсимптомний період носіння, коли хворий, не знаючи про власну хворобу, тихо поширює її.
Людина, інфікована вірусом Ебола, незабаром дізнається про це і, якщо не відбувається щасливих випадковостей, дуже часто швидко гине. На відміну від ВІЛ, який для своєї життєдіяльності використовує ресурси живих клітин імунної системи, вірус Ебола менш вимогливий. Вірус відмінно себе почуває у мертвих тканинах, тому він не розтягує «задоволення» і не церемониться з жертвами.
Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) вірус Ебола належить до сімейства Filoviridae (філовірусів) і має п'ять різних видів: Заїр, Судан, Кот-Д’Івуар, Бундібуджіо і Рестон. Як правило, великі спалахи пов'язані з поширенням високопатогенних видів Заїр, Судан і Бундібуджіо. Останній вид відкритий зовсім недавно і саме з ним пов'язують епідемію, що виникла в 2007 році.
Захворювання, викликане цим вірусом, належить до геморагічних лихоманок і проявляється у деяких випадках як внутрішніми, так і зовнішніми кровотечами. Згідно з інформацією ВООЗ для лихоманки Ебола характерні різка гіпертермія, сильна слабкість, м'язовий і головний біль. Частенько все це супроводжується блювотою, діареєю, висипом і порушенням функцій нирок та печінки. Летальність захворювання коливається від 53% до 90%, оскільки подібно до інфекцій, викликаним ВІЛ, ефективного лікування лихоманки Ебола поки не існує.
Звідки чекати лиха
Вважається, що природний резервуар вірусу Ебола знаходиться у вологих лісах африканського континенту і районах Західної частини Тихого океану. Проте що ж є корінним джерелом інфекції досі залишається загадкою. Вірус Ебола був виявлений в джунглях у трупах тварин: шимпанзе (у Кот-Д’Івуар і Республіці Конго), горил (у Габоні та Республіці Конго) і антилоп (у Республіці Конго). Проте тварини, у тому числі й примати, які можуть заразити людей, не вважаються резервуаром. Подібно до людини вони інфікуються безпосередньо з природного резервуару або є просто ланкою в ланцюзі передачі.
Існують версії, згідно з якими, кажани можуть бути джерелом інфекції в тропічних лісах, оскільки заражені вірусом у лабораторних умовах, вони не гинули. Але поки це лише гіпотеза.
Людина може заразитися хворобою під час прямого контакту своїх біологічних рідин з кров'ю, виділеннями, органами або іншими рідинами організму інфікованого об'єкту. Наприклад, учені вважають, що похоронні обряди, поширені серед корінного населення Африки можуть відігравати значну роль у передачі вірусу Ебола. Адже під час похоронів присутні люди мають прямий контакт з тілом померлого.
Проте все ж найбільш поширений шлях передачі - харчовий (при споживанні продуктів з вірусом). Вірус Ебола є найбільш небезпечним, знаходячись у фекаліях, а не в крові. Звичайно, якщо чіпати кров руками з відкритим порізом можна заразитися, але це відбувається рідко.
Основний вклад у виникнення епідемій внесла практика обробки сільськогосподарських угідь, прийнята в деяких Африканських країнах. Їжа в Африці в основному волокниста, і дефекація відбувається кілька разів протягом дня. У країнах Африки на більшій частині території відсутня централізована система очищення і каналізація. Стічні води не очищують, а частенько відстоюють, щоб після використовувати як добрива, або ж зливають в річки в надії, що вони попливуть подалі. Мабуть, гігієна в Африці хвилює мешканців менше всього. Там і без того дуже багато війн, голоду, бідності та інших напастей. Таким чином, екскременти хворих можуть безперешкодно поширюватися, дозволяючи вірусу Ебола збирати свою криваву дань.
Рівняння з багатьма невідомими
Незважаючи на те, що дослідженням захворювання постійно займаються різні групи вчених, в багатьох механізмах інфекції ще залишаються темні плями. Чому епідемії, викликані вірусом Ебола, виникли в останні декілька десятків років і саме в Африці поряд з багатьма іншими страшними захворюваннями? На ці питання вірусологи поки не можуть дати чітких відповідей. Проте вони вважають, що цей «новий» вірус, можливо, існує в природі вже дуже давно. Вірус Ебола був відомий генним інженерам минулого.
Чому ж так раптово останнім часом почали виникати спалахи захворювань? Чи пов'язано це з тим, що колонізація африканської землі і розробка ресурсів континенту досягла піку. Мабуть це відповідь Африки тим, хто вважав цю землю такою принадною і бажаною, але хотів лише брати, а не віддавати. А можливо причина напастей зовсім у іншому...