В Україні все більше дискримінують за віком та станом здоров’я

Рівень дискримінації зростає, а держава намагається цей факт ігнорувати. На цьому наголошують представники Української Гельсінської спілки з прав людини. Правозахисники зазначили, що не існує навіть визначення в законодавстві самого поняття «дискримінація» та його ознак. Тому, фактично, люди, що на собі відчули подібне явище, не мають змоги захиститися у суді.

Факт зростання дискримінації відзначають і міжнародні інстанції. Проте, поки що українські посадовці на них не зважають.

Можливо це перебільшення? Тоді згадайте, як давно ви читали журнали чи газети з оголошеннями про пошук працівників. Наприклад: «На посаду менеджера з продажу товарів потрібен чоловік до 40 років…» В одному цьому реченні наявна дискримінація за статтю та за віком.

Ще приклад? Будь-ласка. Вам ніколи не доводилось зустрічатися з фактом, що швидка допомога не поспішає на виклик коли йдеться про людину старше 70 років? В той час як на виклик людей молодшого віку приїздить значно скоріше. Це дискримінація за віком.

А згадаємо інвалідів-колясочників. Чи створені для них умови для пересування містом? Ні. І через відсутність таких умов вони мають весь час проводити в стінах квартири. Так виглядає дискримінація за станом здоров’я.

Найстрашніше те, що громадськість сприймає це як норму життя. Ніби так і повинно бути. І не тільки громадськість. Держава, у відповідь на закиди міжнародних інстанцій про зріст дискримінації в українському суспільстві та відповідні рекомендації, вустами Міністра юстиції заявляє про відсутність подібного явища.

Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту хоча і затвердило план заходів щодо протидії проявам ксенофобії, расової та етнічної дискримінації, проте не заклало в нього ефективних кроків по подоланню цих явищ.

Певний поступ є у Міністерстві внутрішніх справ України. Так у Департаменті карного розшуку МВС України було створено окремий відділ з напрацювання та реалізації стратегії боротьби з етнічною злочинністю. Був розроблений і план заходів щодо протидії расизму.

Проте, можна впевнено констатувати, що системної державної політики в сфері дискримінації не існує.

Правозахисники впевнені — для подолання зростання дискримінації необхідно здійснити низку заходів. Зокрема:

1) Розробити та прийняти рамковий закон про заборону дискримінації
2) Створити спеціальний антидискримінаційний орган державної влади
3) Впровадити механізм збору інформації про факти дискримінації, дії органів влади та надану допомогу жертвам дискримінації
4) Законодавчо забезпечити диверсифікацію відповідальності за дискримінацію та забезпечити невідворотність покарання за конкретні дискримінаційні дії: слід впровадити адміністративну відповідальність за вчинення конкретних адміністративних проступків в сфері дискримінації і розвивати культуру покарання за дискримінаційні дії
5) Запровадити на державному рівні навчальні та освітні програми з толерантності та протидії дискримінації

Обговорення пропозицій Української Гельсінської спілки з прав людини відбулося на круглому столі «Шляхи розвитку українського антидискримінаційного законодавства».Також на круглому столі відбулась презентація двох видань УГСПЛ щодо рекомендацій органів ООН та Ради Європи по боротьбі з дискримінацією в Україні.

Джерело:
helsinki.org.ua