За статистикою, в Китаї нараховується близько мільйона моделей, однак тільки одній з десяти тисяч вдається стати відомою і високооплачуваною.
Як повідомляє сайт «Даян», у Китаї моделі розподіляються на п'ять категорій, відповідно до яких їм виплачують гроші. Звичайна модель за один вихід на подіум отримує 800-1200 юанів ($114-170) таких приблизно половина від загальної кількості. Наступна категорія отримує від 1500 до 3000 юанів, це провідні моделі ринку. Й найвисокооплачувані отримують від 5000 юанів ($700), таких у Китаї всього кілька.
Вибирають моделей в основному під час особистої зустрічі, якщо пощастить, то в них буде заробіток, якщо ні, то потрібно чекати наступної пропозиції. Самі моделі розповідають, що коли їх вибирають, вони відчувають себе наче товар на поличці магазину. Клієнт дивиться на тебе й вибирає, чи підходить «якість», а якщо не вибирає, то тебе кладуть «назад на поличку» до наступного разу.
Моделям також доводиться часто зазнавати відвертих зазіхань невихованих клієнтів, багато з яких не витримавши цього, лишають роботу на подіумі. Зараз у Китаї є тільки кілька десятків моделей, які стали по-справжньому успішними на цій ниві, в яких стабільний прибуток. Усі інші відносяться до приходящих і тимчасових.
На сьогодні новим моделям, щоб мати хоча б незначні успіхи у цьому бізнесі, доводиться платити значно більшу суму й докладати суттєво більших зусиль, ніж це було ще у 80-ті. Щоб добре показати себе під час відбору, потрібно пройти навчання на курсах, які, з підрахунком усіх витрат, коштують близько 10 тисяч юанів ($1400) на рік. Навчання триває кілька років. Плата за включення до списку відбору може бути на декілька тисяч юанів дорожчою, ніж плата за навчання.
У статті також зазначається, що першокласні моделі зазвичай стають акторками кіно або ведучими телепередач, модельєрами або ж знімаються у рекламних роликах, а також немало з них намагаються знайти собі багатого чоловіка, щоб потім узагалі не працювати.
Однак це стосується лише відомих моделей, решта працює моделями кілька років, а потім стають непотрібними, оскільки конкуренція дуже велика й завжди перевагу надають більш молодим. Після цього вони змушені шукати роботу в інших сферах. Оскільки більшість із них, як правило, не має гарної освіти, пошук роботи значно ускладнюється.