«Геноцид, що повільно розвивається»: адвокат із прав людини розкрив злочини китайської компартії (ВІДЕО)

Америка пройшла довгий шлях, щоб вжити заходів проти примусового видаляння органів в'язнів совісті в комуністичному Китаї, про що вперше повідомила газета The Epoch Times понад 15 років тому.

27 березня 2023 року Конгрес США ухвалив законопроєкт про покарання Комуністичної партії Китаю (КПК) за примусове видаляння органів у в'язнів сумління, що стало першим несимволічним законодавчим заходом, спрямованим проти цього злодіяння.

Відомий міжнародний адвокат з прав людини Девід Мейтас і покійний Девід Кілгур, адвокат з прав людини й колишній член парламенту Канади, є піонерами в розслідуванні цього питання. Їхні висновки були вперше опубліковані в липні 2006 року.

У недавньому інтерв'ю в програмі EpochTV «American Thought Leaders» Мейтас поділився історією свого розслідування, коли світ ще не знав і не вірив в існування вбивств на вимогу заради органів.

У березні 2006 року дружина китайського лікаря під псевдонімом Енні зробила публічну заяву у Вашингтоні про те, що її колишній чоловік вирізав рогівки послідовників Фалуньгун у лікарні на північному сході Китаю. Фалуньгун, постулатами якого є правдивість, співчуття і терпіння, є духовною практикою, адепти якої зазнають жорстокого переслідування в Китаї з липня 1999 року.

У пошуках способу незалежного розслідування некомерційна організація «Коаліція з розслідування переслідування Фалуньгун» (Coalition to Investigate the Persecution of Falun Gong) звернулася до Мейтаса.

Мені прямо сказали: «Якщо це станеться, то не буде ніяких тіл, усіх буде кремовано. Не буде розтинів, не буде свідків. Усе відбувається в закритих обставинах», — згадує Мейтас. «Немає жодних документів, крім документів китайських лікарень і в'язниць, до яких немає доступу. Немає місця злочину. В операційній відразу ж робиться прибирання».

Він узявся за цю справу, знаючи, що роботи буде багато. За його словами, він не прагнув довести, що Енні мала рацію. Навпаки, він тримався неупереджено.

«Висновок, до якого ми з Кілгуром дійшли, не був результатом одного конкретного доказу. Це було сукупністю всіх зібраних доказів», — сказав Мейтас.

Комуністична партія Китаю звеличувала Фалуньгун за його користь для здоров'я після того, як у 1992 році ця практика була представлена громадськості. Однак у 1999 році кількість прихильників Фалуньгун перевищила чисельність членів КПК на 10–40 мільйонів осіб. «Партія просто занепокоїлася про власну популярність на тлі популярності Фалуньгун, який на той час не був антикомуністичним, а був просто некомуністичним», — додав він. Заздрість КПК проявилася в загальнонаціональному переслідуванні, розпочатому в липні 1999 року.

На думку Мейтаса, мирний опір Фалуньгун почався з переконання, що сталася якась помилка.

Спочатку багатьох заарештованих протестувальників Фалуньгун було звільнено, оскільки їхня кількість перевищувала кількість місць ув'язнення. Пізніше ці адепти зрозуміли, що їхнє близьке оточення теж постраждало через ці протести. Їхні сім'ї та керівники за місцем роботи зазнавали переслідувань і навіть фінансових санкцій. Тому вони знову виходили на протести, після яких їхні сім'ї опинялися в невіданні про їхнє місцеперебування.

Мейтас і Кілгур помітили таку особливість: аналіз крові та обстеження органів проводили майже винятково у послідовників Фалуньгун. За словами Мейтаса, коли він почав своє розслідування, більшість опитаних ним послідовників Фалуньгун не знали про примусове вилучення органів. Натомість вони хотіли розповісти про тортури та знущання в китайських трудових таборах і в'язницях.

Ті, хто вів це розслідування, дзвонили в китайські лікарні, видаючи себе за родичів пацієнтів, які потребують пересадки органів. Вони просили саме «органи адептів Фалуньгун», бо вони медитують і зазвичай більш здорові, ніж інші джерела органів. І відповіді лікарів були позитивними.

У програмі телеканалу Phoenix китайському лікарю було представлено розшифровку запису дзвінка. Він визнав і те, що приймав дзвінок, і весь зміст розшифровки, за винятком того, що пов'язано з Фалуньгун.

Мейтас назвав примусове видаляння органів у послідовників Фалуньгун «геноцидом, що повільно розвивається».

«Не всіх вбивають відразу або протягом короткого періоду часу. Це розтягнулося на десятиліття. Це почалося 2001 року, а зараз 2023 рік. Це триває вже 22 роки». Він додав, що останніми роками джерелом органів дедалі частіше стають уйгури.

Він також сказав, що отримання прибутку є частковим мотивом, але не основним.

«Що рухає цим [примусовим вирізанням органів у послідовників Фалуньгун], так це не гроші. Комуністична партія репресувала Фалуньгун не через гроші. Вони придушували Фалуньгун, тому що він був занадто популярний. На їхню думку, він загрожував гегемонії комуністичної партії в Китаї», — додав він.

Завдяки невтомним зусиллям Мейтаса, Кілгура й послідовників Фалуньгун багато країн та політиків дізналися про проблему.

Коли Мейтас і Кілгур тільки починали свою роботу, не існувало жодного екстериторіального законодавства щодо боротьби зі зловживаннями під час пересадки органів.

На сьогодні 19 країн, включно зі США та Канадою, ухвалили екстериторіальне законодавство, згідно з яким люди, які беруть участь у вбивствах заради органів за кордоном, можуть бути притягнуті до відповідальності всередині країни, каже Мейтас. «Але це тільки 19 країн. Існує 194 країни, тому на нас чекає ще довгий шлях», — сказав він.

У Раді Європи також діє Конвенція проти торгівлі людськими органами, що закликає уряди визнати незаконне вилучення органів кримінальним злочином.

Договір підписали й ратифікували 13 держав-членів Ради Європи, зокрема Албанія, Бельгія, Хорватія, Чеська Республіка, Латвія, Мальта, Молдова, Чорногорія, Норвегія, Португалія, Словенія, Іспанія та Швейцарія. Коста-Рика, держава-спостерігач, також ратифікувала Конвенцію. Чилі, країна, яка не є ні членом, ні спостерігачем, отримала пропозицію приєднатися.

За матеріалами The Epoch Times USA