"Світова більшість" не засудила Росію

Країни, які представляють більшість жителів світу, кидають виклик спробі Заходу запровадити санкції проти Росії

Незважаючи на єдність країн Заходу в реакції на вторгнення Росії в Україну, військові дії Росії в Україні не були повсюдно засуджені, санкції не були широко прийняті, а торгівля з Росією не була обмежена до мінімуму.

Якщо оцінювати не за кількістю країн, які засудили війну Росії в Україні, а за кількістю населення в країнах, які відмовляються йти в ногу з риторикою Заходу, то можна зробити висновок, що глобальна більшість ігнорує наратив Заходу. Більш того, багато країн, які представляють цю глобальну більшість, намагаються підірвати спроби Заходу покарати Росію та росіян.

Як і очікувалося, комуністичний Китай з його 1,45 мільярдами людей став головним союзником Росії. Але за чисельністю населення від нього не сильно відстає Індія, найбільша демократія світу з 1,4 мільярда людей.

Індія не тільки відкинула тиск США, що вимагають засудити Росію в ООН або запровадити санкції, але й вирішила збільшити імпорт із Росії, давнього союзника, і у відповідь на заборону Заходом використання Росією банківської системи SWIFT, платити за російські товари в рублях.

Сусіди Індії — Пакистан (населення 228 мільйонів), Бангладеш (167 мільйонів) та Шрі-Ланка (21 мільйон) — також відмовилися засудити Росію.

Половина країн Африки відмовилася засудити Росію. ПАР, демократична країна з населенням 61 мільйон людей, пішла далі, звинувативши США та НАТО у війні в Україні.

Офіційна критика на адресу Росії поширена, але переважно вона носить половинчастий і запізнілий характер. Багато країн світу спочатку відреагували на вторгнення Росії в Україну дипломатичним виразом «яке кому  діло», для видимості закликаючи до припинення воєнних дій та початку переговорів. Більшість пояснили своє рішення не втручатися у військовий конфлікт, який їх не стосується, офіційною політикою нейтралітету чи невтручання у внутрішні справи інших країн.

Такою є позиція асоціації країн Південно-Східної Азії (АСЕАН), демократичними членами якої є Індонезія (273 мільйони осіб), Філіппіни (110 мільйонів), Таїланд (70 мільйонів) та Малайзія (32 мільйони).

«Зупиніть війну. Війна приносить страждання людству та ставить під загрозу весь світ», — написав президент Індонезії Джоко Відодо у Twitter, не назвавши ні Росію, ні Україну на ім'я.

Прем'єр-міністр Малайзії Ісмаїл Сабрі Яакоб висловив співчуття з приводу «останніх подій в Україні».

Ці та інші країни змінили свою офіційну позицію лише після того, як Сполучені Штати організували в ООН необов'язкову резолюцію, яка «рішуче засуджує агресію Російської Федерації проти України», і лише після того, як США пригрозили санкціями країнам, які не підтримають Україну.

Після цього більшість дипломатів країн, що входять до ООН, підписали резолюцію, яка фактично не діє, і продовжили вести справи як завжди. В'єтнам та Лаос, недемократичні члени АСЕАН, просто утрималися.

Країни Південної Америки також спочатку не збиралися вплутуватися в суперечку за океаном, а потім поступилися під тиском Заходу і підписали резолюцію. У випадку з Бразилією — найбільшою економікою континенту та країни з населенням 215 мільйонів осіб — підписання резолюції відбулося незважаючи на заяву її президента Жаїра Болсонару, зроблену безпосередньо перед вторгненням, про те, що він «солідарний із Росією».

Якщо уряди часто цинічні у своєму публічному засудженні Росії, їх населення часто керується іншим. В Індонезії, третій за величиною демократії у світі та найгустонаселенішій мусульманській країні, коментарі експертів та трафік у соціальних мережах показують, що народна думка в основному проросійська, тому що вона антиамериканська — настрої, які існують у багатьох країнах третього світу.

За відсутності війни жорсткі санкції є єдиним заходом, здатним змусити Росію відмовитися від вторгнення в Україну. Має місце байдужість світової спільноти. Окрім союзників США, майже жодна країна не запровадила санкції проти Росії. Навіть коли вони вводяться, багато санкцій, як правило, мають символічний характер, часто не більше ніж демонстрація чесноти.

Канада заборонила імпорт російської нафти, яку Канада рідко імпортує, та заборонила російським судам заходити до канадських портів, куди російські судна заходять рідко.

Австралія говорить про те, що санкції проти російських мільярдерів — це вибір тих, хто хоче звести до мінімуму погіршення відносин із Росією.

Подвійний характер санкцій щодо Росії видно навіть у Грузії, країні, яка вела війну з Росією у 2008 році, а зараз торгує і з Україною, і з Росією. Майже дві третини грузинів погодилися з рішенням свого уряду проігнорувати заклик США до санкцій, незважаючи на історію їхніх відносин із Росією.

За словами міністра сільського господарства Грузії: «Ми повністю підтримуємо Україну [та] солідарні з нею, але насамперед ми маємо думати про наших людей і по можливості уникати заподіяння їм [збитків]. У сьогоднішній реальності ми маємо торгові відносини з Росією; певні продукти ввозяться та вивозяться».

У 2016 році, через вісім років після війни Грузії з Росією, відносини між двома країнами потеплішали: 66% грузинів позитивно ставляться до Росії, а 90% позитивно ставляться до росіян, які живуть у Грузії. Ставлення росіян до Грузії та грузинів було не таким уже далеким - 59% і 71% відповідно.

Незважаючи на недавню перестрілку між ними, їх поважні стосунки сьогодні контрастують з часом нетерпимим ставленням, яке багато хто в Європі та Північній Америці виявляють до росіян, що живуть або працюють на Заході.

Поки західний світ запроваджує санкції проти Росії, які завдають побічної шкоди решті світу, решта світу адаптується, торгуючи в китайських юанях чи російських рублях і скорочуючи свою залежність від західних інститутів та західних ресурсів.

Південна Африка наполягає на відродженні руху неприєднання країн третього світу, створеного насамперед як протидія домінуванню США.

МВФ зазначає, що глобальна платіжна система стає дедалі фрагментованішою і що різні країни, швидше за все, відмовлятимуться від використання доларів США для своїх валютних резервів.

Думки, висловлені в цій статті, є думкою автора і не обов'язково відображають думку The Epoch Times.

За матеріалами The Epoch Times USA