Чому рухаються важчезні камені у Долині Смерті, що в США, більше семи десятиліть не могли збагнути вчені. Пояснення цьому феномену у прямому сенсі слова пощастило знайти американським вченим.
Фото: Richard D. Norris et al., PLoS ONEДавно було відмічено, що камені на поверхні озера, що висохло, рухались, залишаючи на шляху свого переміщення глибокі борозни. Але маса деяких каменів досягала 320 кілограмів. Які сили могли змусити їх переміщуватись на сотні метрів, вчені пояснити не могли.
Пояснення цьому феномену знайшла група дослідників із Інституту океанографії імені Скріппса в Сан-Дієго, до того ж швидше, ніж очікувала. Перед початком експерименту науковці вважали, що чекати на результати доведеться десятиліттями, проте перші рухи каменів були зафіксовані вже через 2 роки після початку експерименту.
Дослідники поставили у камені чутливі детектори руху, а також слідкували за вітрами у каліфорнійській Долині Смерті за допомогою метеостанції. Оскільки працівники національного парку не дозволили їм вбудовувати датчики у камені, що розміщувались в долині, дослідники привезли і розкидали 15 своїх. Експеримент почався взимку 2011 року.
Один із дослідників — Ральф Лоренц із Лабораторії прикладної фізики Університету Джона Хопкінса, сказав, що за його очікуваннями, це мав би бути «найнудніший експеримент» у світі.
Однак коли у грудні 2013 року дослідники приїхали у Долину Смерті, вони побачили, що поверхня низини вкрита шаром льоду товщиною до 7 сантиметрів. І камені почали рухатись.
«В науці присутній елемент вдачі», — говорить співавтор дослідження Річард Норріс. За його словами, науковці опинились у підходящий час у потрібному місці і на власні очі побачили, що відбувається з каменями.
Спостереження показали, що для руху каменів потрібна сукупність особливих умов, а саме: потрібно, щоб взимку низина наповнилась водою і на її поверхні взялась крига. До того ж рівень води має бути не вищим за камені. У теплі дні, коли крига починає танути і може ковзати по поверхні разом із вмороженими у неї каменями, достатньо вітру невеликої сили, щоб зрушити з місця такі брили. Переміщуючись, камені залишають борозни у м’якій розмоклій поверхні ґрунту.
«21 грудня 2013 року, біля опівдня, із замороженої поверхні озера почулись звуки тріску та розламування криги, — говорить Річард Норріс і згадує, що сказав тоді колезі: «Це воно!».
За спостереженнями дослідників, привести камені в рух могли навіть несильні пориви вітру величиною 3—5 м/с, а пласти криги навколо них мали у товщину лише 3—5 міліметрів. Камені пересувались від кількох секунд до 16 хвилин і за цей час деякі подолали більше 60 метрів.
«Вірогідно, туристи спостерігали таке явище, не усвідомлюючи, що відбувається, — сказав один з авторів дослідження, двоюрідний брат Річарда Норріса Джим. — Дійсно важко помітити, що камінь рухається, оскільки всі камені навколо нього також перебувають у русі».
Дослідники вважають, що останнім часом через зміну клімату рух каменів спостерігається не так часто, як раніше. Тим не менш, за два з половиною місяці вони зафіксували 5 випадків, коли камені починали рухатись, і в окремі дні в русі брали участь сотні каменів.
«Таким чином, ми побачили, що навіть у Долині Смерті, яка відома своєю спекою, крига, що дрейфує, є потужною силою для руху каменів. Однак ми не бачили, щоб по-справжньому великі екземпляри переміщувались… Чи відбувається з ними так само?» — ставить питання для подальших досліджень Джим Норріс.
