Останні місяці стали надзвичайно важливим для всієї країни. В лічені дні сотні тисяч українців об'єдналися, аби захистити свою людську гідність. Народний спротив насильницьким діям з боку влади дав поштовх для народження нової генерації, яка може стати основою для формування нового суспільства.
Євромайдан. Фото: Оксана Богомаз/Велика ЕпохаЄвромайдан — це унікальне явище не тільки в історії України. Увесь світ із завмиранням спостерігав за подіями у Києві, хвиля протестів онлайн мало кого залишила байдужим. Новітні технології дали змогу «живцем» відчути і біль побитих та скалічених, і вибух обурення таким жахливим свавіллям.
Кожен, хто зараз стоїть на Майдані в Києві, або мітингує в регіонах, потенційно ризикує: здоров’ям, свободою, роботою. Але це не зупиняє, страх як інстинкт самозбереження кудись зник — і це просто вражає. Пріоритетними стали вічні людські цінності — честь та гідність. Слова гімну: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу…» — стали як ніколи актуальними за всі роки незалежності.
Україні не пощастило з владою, але як виявилося наразі не щастить і з опозицією. Лідери опозиційних партій змогли тільки продемонструвати власну безпорадність та застарілі технології кулуарних домовленостей, які так ні до чого й не привели. Але чи погано це? Чи виграло б суспільство від того, що події стали б розвиватися за сценарієм 2004 року? Надії та сподівання помаранчевої революції були досить наївними, бо система аж ніяк не змінилась, змінилось тільки обличчя.
І ось на тлі відсутності якогось одного харизматичного лідера починає народжуватись щось нове і незвичайне, громадяни самі беруть ініціативу у свої руки і починають думати про нову країну та нову реальність.
Пасіонарії будують власну стратегію, по якій країна має рухатися далі. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії: «Пасіонарії — в пасіонарної теорії етногенезу люди, що володіють вродженою здатністю абсорбувати із зовнішнього середовища енергії більше, ніж це потрібно тільки для власного та видового самозбереження, і видавати цю енергію у вигляді цілеспрямованої роботи з видозміни навколишнього середовища».
Українці засвідчили перед усім світом своє толерантне ставлення як один до одного, так і до опонентів, і навіть до агресивних дій влади. Терпіння і доброта стали запорукою нових взаємовідносин, які сформувались на Майдані. «Полюби та перевиховай „тітушку“», — почали лунати заклики зі сцени Майдану.
Тут є зачатки нового суспільства, прояви нової етики, які вкрай важливі для створення майбутнього. Егоїзм починає відступати, а бере гору ідея самопожертви, ідея служіння високим ідеалам. Самоорганізація та взаємодопомога стали базовими для Майдану.
На очі навертаються сльози, коли бачиш як пенсіонери, маючи мізерну пенсію приносять гроші та харчі мітингувальникам. Як молоді хлопці та дівчата, замість навчання та розваг мерзнуть на антиурядових пікетах. Як жінки нарівні з чоловіками вночі стоять на кордоні з «беркутівцями». Як лікарі після основної роботи йдуть на добровільну вахту, щоб у разі необхідності надати першу медичну допомогу.
Життя в екстремальних умовах у наметах під снігом, під жорстким тиском та постійними провокаціями гартують нову свідомість. Свідомість, яка позбавлена «совєтських» шаблонів мислення, та в той же час незатьмарена споживацькими принципами існування. На Майдані немає головнокомандувача, нема вертикальної субординації, все робиться виключно на добровільних засадах.
Багато пророцтв малюють нам картину майбутнього суспільства, де немає ворожнечі та гонитви за власною вигодою, які так спотворили теперішнє людство. Безкорисливість та співчуття до ближнього під час вуличних акцій уже вибудували новий формат для наступних поколінь. Хто знає, можливо, київський Євромайдан — то такий собі майданчик для моделювання нової цивілізації. Усе тільки починається!
