Долю київської архітектурної пам'ятки вирішить один підпис

Після затяжних судових процесів одну з київських пам’яток — садибу Мурашко — передали у власність міста. Захисники культурної спадщини зраділи: мовляв, це вбереже будинок від руйнування, до якого споруду доводив приватний власник. Проте дарма: почати консервацію споруди, за словами активістів, вони не можуть.

Садиба Мурашка, яка розташована в самому центрі Києва — за 180 метрів від Майдану Незалежності — перебуває на межі зруйнування. Такий стан будівлі вигідний особам, які її свого часу приватизували і доводили до аварійного стану, щоб розчистити землю під забудову нових будинків, говорять активісти.

Захисники пам’ятки, які вбачають в ній архітектурну та історичну цінність, стверджують, що знайти кошти на консервацію споруди можна, але для цього потрібне розпорядження голови КМДА Олександра Попова, якого досі немає.

«В Управління охорони культурної спадщини є гроші, тільки начальник управління каже: „Дай мені розпорядження Попова, я завтра буду робити щось“. Але немає того розпорядження», — говорить Олександр Глухов, єдиний житель садиби Мурашко, який прийняв рішення не виїжджати з пам’ятки архітектури після її незаконної приватизації.

Активіст говорить, що знайти меценатів для реконструкції або хоча б консервації споруди можна — проблема в іншому. «Зараз питання не в грошах, питання в тому, що немає розпорядження Попова про те, щоб там починати якісь роботи. Роботи є кому починати і є навіть мінімальні гроші для збереження того будинку», — пояснює Олександр Глухов.

«Якщо ми почнемо ремонтувати — там бомжі — не встигнемо ремонтувати, як будуть розкрадати та руйнувати, тому потрібен все-таки цей підпис, правова підстава, щоб забезпечити охорону, консервацію. Для мене, як для юриста, потрібна правова основа для дій, тим більше для дій, пов’язаних з фінансами, зі збереженням», — говорить Олександр Дядюк, юрист та голова ГО «Кияни, об'єднуємось».

Активісти кажуть, що з юридичної точки зору руйнування садиби Мурашко буде «на совісті» Попова через його «службову недбалість». Захисники пам’ятки говорять, що до голови КМДА неодноразово надсилали звернення з проханням передати на баланс якого-небудь підприємства, яке б відповідало за його збереження, а також вирішити питання фінансування. Але проблема вирішена не була.

«На практиці будинок спеціально не передається на баланс жодному підприємству, щоб формально він був нічий, і щоб, коли він зруйнується, потім не знайшли крайнього», — говорить Олександр Дядюк.

“  На практиці будинок спеціально не передається на баланс жодному підприємству, щоб формально він був нічий, і щоб, коли він зруйнується, потім не знайшли крайнього  ” Олександр Дядюк, юрист, голова ГО «Кияни, об'єднуємось»

Проте не отримує допомоги пам’ятка і через Київську міську раду, яка теж ніяк не могла вирішити, на баланс якого відомства віддати садибу Мурашка. Олександр Глухов також припускає, що в міській владі є люди, які підігрують особам, котрі свого часу приватизували садибу і доводили її до руйнації, щоб звільнити землю під забудову.

Так, людиною, яка в 2008 році передала будинки садиби Мурашко в приватну власність, був Михайло Голиця — тодішній начальник Головного управління житлового забезпечення. По факту незаконної їх приватизації було порушено кримінальну справу, але згодом закрито, а будинки перейшли в комунальну власність.

Іншими противниками збереження пам’ятки називають також Романа Ярошенко, голову комісії КМДА з питань бюджету та економічного розвитку, а також «групу депутатів, наближених до Черновецького».

На самому ж сайті КМДА садиба Мурашко значиться серед пам’яток, які стоять в плані ремонтно-реставраційних робіт на 2013 рік . Написано, що на такі цілі потрібно буде виділити 300 тисяч гривень, і закінчити необхідні роботи до вересня. Можливо, такий план в КМДА складали до того, як взимку 2013 року в садибі обвалився дах, а в кінці червня сталась велика пожежа.

Але з рештою, надворі кінець липня… а ні консервації садиби Мурашко, ні реставраційних робіт в ній не проводиться. Наразі будівля перебуває в такому стані, що важко сказати, чи можна її врятувати взагалі.