Віддаючи дань часу, люблячі татусі й матусі з пелюшок розвивають таланти своїх дітей, не завжди усвідомлюючи, що з того вийде. Не жаліючи для своїх чад ні сил, ні коштів, батьки часом випускають прості речі виховання. Пропонуємо кілька порад батькам.
Переконання батьків про те, що дитина мала і нічого не розуміє — помилкове. Психологи-педагоги давно зійшлися на тому, що дитина — не чистий лист, що її формує оточення, проте вона також має власну індивідуальність та спадкові риси. Тому не забувайте, що виховуєте маленьку людину, яка має свої смаки, вподобання та інтереси, з якими потрібно рахуватися.
Зараз дуже популярно водити дитину на декілька гуртків, вивчати іноземну мову з 3-х років, долучити її до спорту, музики, балету… Проте дитина тільки втомлюється, не розуміючи, навіщо перейматися майбутньою кар’єрою і своїм суспільним становищем. Мабуть, не всі знають той факт, що для навчання найкращим є шкільний вік, тобто з 6—7 років, коли розвивається інтелект. До 6 років малюкові найкраще пізнавати навколишній світ через гру та мамину любов.
Часом дорослі згадують своє дитинство і жалкують, що воно буває лише раз. Проте, втілюючи в життя свої власні мрії, люблячі татусі і мамусі позбавляють дитину цього прекрасного періоду життя, інтелектуально навантажуючи дитину з пелюшок, вимагаючи від неї добиватися успіхів і результатів. Психологи, даючи поради батькам, зазначають, що дитині необхідний вільний час, спокій для того, щоб подумати, осмислити побачене і почуте через гру з ляльками та іграшками.
Часто батьки хочуть бачити у своїй дитині втілення найкращих якостей. У противному разі дорослі сердяться і вичитують своє чадо. Саме тут доречно згадати англійське прислів’я «не намагайтесь змінити дітей, адже вони все одно будуть схожими на вас. Спробуйте змінити себе». Ще Лев Толстой ставив риторичне питання: як, живучи дурно, можна добре впливати на дітей?
«Хто дітям потаче, той сам плаче» — говорить народна мудрість. На лінощі, неслухняність, упертість батьки в жодному разі не мають закривати очі, жаліючи та леліючи свою кровинку. Тут батькам потрібно проявити волю, адже недарма застерігає народне прислів’я: «Не навчив у пелюшках — не навчиш і в подушках».
Ще одна порада батькам така: установлюючи якісь правила, тримайтеся їх і далі. Непослідовність дій може вивести дитину з рівноваги та бути причиною озлобленості, адже діти дуже гостро переживають несправедливість. До того ж дорослі, часто виключно з благородною метою, вдаються до брехні, яка, розкриваючись, порушує цілісність всесвіту дитини, стає причиною відчуженості.
Частіше зустрічаються іграшки з досить обмеженим колом використання, і хоч уява дитини ширша, ніж у дорослих, все ж краще замінити їх на пісочницю, фарби і чистий альбом, конструктор, через які дитина зможе розвиватися, проявляти творчу уяву і розкриватися.
Безконтрольний перегляд телебачення заволодіває свідомістю дитини, «збагачуючи» її негативними образами. Натомість не лініться провести час з дитиною, сходити на дитячий майданчик чи почитати їй казок.
У казках є місце чарівному і незвичайному, тому вони сприймаються радісно. В казках усе відбувається легко, природно і просто — і це сприйняття дитина переносить у своє життя, воно закладається в її моделі поведінки. У казках немає депресії, надломів, тієї офіційності, натомість постає простота: у втратах і надбаннях, хороших чи злих вчинках. До того ж через віру в дива, яку, боронь боже, зломити батькам, дитина росте не обмеженою, а багатогранною, оптимістичною і натхненною.