Віддаючи дань часу, люблячі татусі й матусі з пелюшок розвивають таланти своїх дітей, не завжди усвідомлюючи, що з того вийде. Не жаліючи для своїх чад ні сил, ні коштів, батьки часом випускають прості речі виховання. Пропонуємо кілька порад батькам.
Зараз дуже популярно водити дитину на декілька гуртків, вивчати іноземну мову з 3-х років, долучити її до спорту, музики, балету… Проте дитина тільки втомлюється, не розуміючи, навіщо перейматися майбутньою кар’єрою і своїм суспільним становищем. Мабуть, не всі знають той факт, що для навчання найкращим є шкільний вік, тобто з 6—7 років, коли розвивається інтелект. До 6 років малюкові найкраще пізнавати навколишній світ через гру та мамину любов.
Часом дорослі згадують своє дитинство і жалкують, що воно буває лише раз. Проте, втілюючи в життя свої власні мрії, люблячі татусі і мамусі позбавляють дитину цього прекрасного періоду життя, інтелектуально навантажуючи дитину з пелюшок, вимагаючи від неї добиватися успіхів і результатів. Психологи, даючи поради батькам, зазначають, що дитині необхідний вільний час, спокій для того, щоб подумати, осмислити побачене і почуте через гру з ляльками та іграшками.
Часто батьки хочуть бачити у своїй дитині втілення найкращих якостей. У противному разі дорослі сердяться і вичитують своє чадо. Саме тут доречно згадати англійське прислів’я «не намагайтесь змінити дітей, адже вони все одно будуть схожими на вас. Спробуйте змінити себе». Ще Лев Толстой ставив риторичне питання: як, живучи дурно, можна добре впливати на дітей?
«Хто дітям потаче, той сам плаче» — говорить народна мудрість. На лінощі, неслухняність, упертість батьки в жодному разі не мають закривати очі, жаліючи та леліючи свою кровинку. Тут батькам потрібно проявити волю, адже недарма застерігає народне прислів’я: «Не навчив у пелюшках — не навчиш і в подушках».
Частіше зустрічаються іграшки з досить обмеженим колом використання, і хоч уява дитини ширша, ніж у дорослих, все ж краще замінити їх на пісочницю, фарби і чистий альбом, конструктор, через які дитина зможе розвиватися, проявляти творчу уяву і розкриватися.
Безконтрольний перегляд телебачення заволодіває свідомістю дитини, «збагачуючи» її негативними образами. Натомість не лініться провести час з дитиною, сходити на дитячий майданчик чи почитати їй казок.
У казках є місце чарівному і незвичайному, тому вони сприймаються радісно. В казках усе відбувається легко, природно і просто — і це сприйняття дитина переносить у своє життя, воно закладається в її моделі поведінки. У казках немає депресії, надломів, тієї офіційності, натомість постає простота: у втратах і надбаннях, хороших чи злих вчинках. До того ж через віру в дива, яку, боронь боже, зломити батькам, дитина росте не обмеженою, а багатогранною, оптимістичною і натхненною.