Український правозахисник Володимир Чемерис у коментарі телеканалу NTD розповів, як народ може вплинути на владу:
Володимир Чемерис. Кадр з відео NTD«Головне розуміти проблеми, які дуже важливі для суспільства або, принаймні, для якоїсь частини суспільства.
Насправді успішні акції дуже різні. Є всеукраїнські акції — наприклад, акції проти обмеження свободи зібрань, проти проекту Трудового кодексу, які означають боротьбу українських громадян за свої громадянські та соціальні права. Є локальні акції, які досягли успіху в боротьбі проти забудов, проти сміттєзвалищ і т.д.
Наприклад, сьогодні Верховна Рада України вилучила з порядку денного законопроект, який би обмежував свободу мирних зібрань. Боротьба проти цього законопроекту велася ще з моменту його подання у Верховну Раду, з 2008 року. Подав цей проект під номером 2450 — в народі його називали «більше трьох не збиратися» — ще уряд Юлії Тимошенко. Після того як вона пішла у відставку, його підтримувала Партія регіонів, Адміністрація Президента [Віктора] Януковича. Двічі він виносився на голосування у Верховну Раду у другому читанні в 2010 і 2012 році перед виборами. Але і в тому, і в іншому випадку були всеукраїнські акції протесту громадських організацій, які призвели до того, що Верховна Рада не проголосувала за цей законопроект.
І ось сьогодні Верховна Рада прибрала цей законопроект з порядку денного, тобто він вже не буде розглядатися. Насправді, звичайно, найголовніший момент успіху — це масовість, коли багато людей виходить на вулицю. Коли таке відбувається практично у всіх містах, принаймні, великих містах України, це вже запорука успіху.
Можна згадати про боротьбу проти забудов. Наприклад, поряд з Жовтневою лікарнею в Києві один із олігархів вирішив будувати великий будинок. Громадськість Києва — не тільки ті люди, які живуть біля цього місця, а взагалі всі практично кияни — так чи інакше, брали участь у боротьбі проти цього будівництва. Не багато з них виходили на вулицю, але решта підтримувала іншими способами — наприклад, збором підписів, громадськими слуханнями. В результаті, зараз забудовник відмовився від плану будувати там висотку.
Кожні акції дуже різні, на дуже різні теми, стосуються різних прав. Якщо акція — на захист свободи зібрань або проти трудового законодавства, яке зараз великий капітал хоче прийняти в своїх інтересах, то це глобальні акції. Акції, які стосуються забудов або благоустрою міста, вони більш локальні. І до кожної з них треба по-різному підходити. Якщо говорити про локальні акції, то, звичайно, дуже важливою є координація зусиль між різними громадськими організаціями, між різними регіонами. Тому що глобальні акції успішними стають тоді, коли вони — всеукраїнські та зачіпають більшість регіонів. У той же час, якщо акція не відображає якихось соціальних сподівань народу, то вона приречена на провал.
На наших очах відбувається повстання або, як в народі кажуть, «морквяна революція». Лідери політичної опозиції оголосили про повстання в Україні проти влади Партії регіонів, але вони не змогли запропонувати людям якихось соціальних реформ, соціальних програм. Більше того, люди бачили вже цих людей при владі [протягом] 5 років. Очевидно, що вони можуть зібрати певну кількість людей. Але це будуть одноразові акції, які не призведуть до якихось успіхів.
До того ж, політична опозиція не пропонує якихось соціальних змін, а тільки заміну одного президента на іншого. Я думаю, що в першу чергу ці зусилля більш душевні, ніж матеріальні. Припустимо, можна знайти фінансування для якоїсь акції, але вона все одно не принесе результату, якщо переслідує мету просто привести якусь політичну силу чи людини до влади. Найуспішніші, найкращі акції робилися без якихось фінансових зусиль. Але, напевно, якщо є ідея, внутрішня потреба у багатьох людей щось зробити, то це вже запорука успіху».
