Як держбанки Китаю отримують величезні прибутки в умовах кризи

16 державних банків Китаю опублікували свої доходи, які в сумі становлять 1,66 трильйонів юанів ($262 млрд). Вони отримують надприбутки за допомогою вкладень у ринок кредитування приватних осіб, кажуть аналітики.

У статті видання говорилося, що банки пішли проти тенденцій ринку і заробили величезні прибутки у вигляді відсотків завдяки збільшенню обсягів свого «посередницького бізнесу».

Однак, за словами пекінського економіста Ці Яньчена, ці держбанки отримують надмірні прибутки шляхом інвестування в лихварський ринок*, де позичальникам, які представляють малий і середній бізнес, накручують непомірно високі відсоткові ставки.

«Згідно з нашим аналізом ситуації, ми виявили, що одна третина лихварського капіталу на ринку кредитування приходить від банків», — розповів Ці Великій Епосі.

Банки і посередники на цьому ринку працюють спільно, переводячи кредитні кошти з банків на ринок «повністю законними методами», — сказав економіст.

Державні ЗМІ також повідомляли в кінці вересня, що великі суми вкладів у чотирьох держбанках Китаю отримали доступ і до ринку приватного кредитування.

Однак який обсяг у ринку приватного кредитування в Китаї?

Хуан Іпін, керуючий директор і головний економіст по азіатському регіону в інвестиційному банку Barclays Capital, нещодавно оцінив, що загальна сума капіталу на ринку приватного кредитування в Китаї становить близько чотирьох трильйонів юанів ($630,9), повідомила газета міністерства юстиції КНР The Legal Daily 1 листопада.

Банки і посередники на цьому ринку працюють спільно, переводячи кредитні кошти з банків на ринок «повністю законними методами»

Спільний звіт міністерств будівництва, сільського господарства і компанії Gaohe Capital показує, що обсяги ринку приватного кредитування набагато перевищують вартість інвестицій в будівельну галузь¸ куди серед інших проектів у цьому році було вкладено понад 500 млн юанів ($79 млн) у місто Веньчжоу провінції Чжецзян, один трильйон юанів ($158 млн) у провінцію Шеньсі і понад 200 млн юанів ($31,55 млн) в місто Ордос у Внутрішній Монголії.

Нещодавно китайські ЗМІ повідомили, що в дельті Перлинної річки (потужний промисловий комплекс на півдні Китаю, що в основному виробляє продукцію на експорт) ринок кредитування приватних осіб оцінюється в десятки мільярдів юанів.

Власник кредитної компанії в місті Чжухай південної провінції Гуандун, що відмовився назвати своє ім'я, розповів Великій Епосі, що вони позичають внутрішні кошти банків, зокрема трьох великих держбанків.

«Однак ти повинен мати особливі стосунки з керівництвом банку, щоб отримати таку можливість», — сказав він. Звичайні стосунки тут не допоможуть. Потрібно володіти часткою акцій».

Він також сказав, що в цьому для нього не існує ніякого ризику, тому що капітал належить банкам, тобто державі. «Якщо клієнти приходять прямо в банки, банки безумовно не дадуть їм кредити», — зазначив він.

Менеджер невеликої кредитної компанії в місті Гуанчжоу розповів Великій Епосі, що вони також виводять гроші на ринок приватного кредитування через кілька головних банків.

«Банки заробляють на різниці у відсотковій ставці. Це конфіденційно. Малому та середньому бізнесу дуже важко отримати кредити звичайним шляхом», — сказав він.

Монополія банків

Загальний приріст доходів у деяких згаданих держбанків більше, ніж в інших державних гігантів, відзначає газета Guangzhou Daily.

Банківська група China Minsheng Banking Corp. Ltd., Банк розвитку Development Bank і Huaxia Bank демонструють приріст доходів на рівні 64,42%, 62,93% і 44,42% відповідно. Приріст банків China Everbright Bank, Industrial Bank, China CITIC Bank і Merchants Bank становить більше 37%.

Банки заробляють на різниці у відсотковій ставці. Це конфіденційно. Малому та середньому бізнесу дуже важко отримати кредити звичайним шляхом

Економіст Ці Яньчен зазначив, що ці банки є частиною державної банківської монополії. Ці також сказав, що найсерйознішою проблемою цієї монополії є надмірне регулювання фінансового ринку з боку режиму, що спотворює механізм ціноутворення на ринку.

«Головною рушійною силою лихварського ринку в Китаї насправді є те, що занадто низькі відсоткові ставки, встановлені монопольним ринком, неминуче збільшують ставки на неофіційному „сірому“ ринку», — сказав Ці.

Багато аналітиків критикують таку систему подвійних відсоткових ставок.

Економічний оглядач Йе Тан написав недавно в своєму пості на Sina blog, що режим взагалі не зацікавлений у стримуванні ринку лихварського кредитування, а, навпаки, натомість стимулює його, переслідуючи свої власні [фінансові] інтереси, що призвело до погіршення економічного середовища.

«Де б не існувала система подвійних відсоткових ставок, там буде спостерігатися така ситуація. І поки вона існує, малий і середній бізнес як і раніше буде зазнавати дискримінації на фінансовому ринку, незалежно від ступеня контролю державою кредитно-грошової політики», — сказав Йе.

«Адміністративні органи влади повинні мати мужність і совість, щоб визнати, що несправедливо підтримувати систему подвійних відсоткових ставок, а також вжити заходів щодо реорганізації [цієї системи]», — зазначив Йе.

Ключем до вирішення проблеми, на думку Йе, є впровадження ринкової системи, замість системи подвійних відсоткових ставок, і прийняття законів, що допускають приватне кредитування.

Го Тяньюн, директор Дослідницького центру банківської діяльності Китаю при Центральному університеті фінансів та економіки, також написав попередження у своєму мікроблозі: «Якщо в економіці відбудеться спад, участь державних корпорацій і банків на ринку приватного кредитування може призвести до серйозних ризиків».

Джейн Лін, Квінсі Юй, Велика Епоха (The Epoch Times)

Оригінал англійською: The Epoch Times

***

Борисов А.Б. Большой экономический словарь. — М.: Книжный мир, 2003. — 895 с.:

Лихварський кредит — грошова позика, за користування якою з позичальника стягуються високі відсотки, які різко відрізняються від загальноприйнятих. Л.К. зустрічається при прихованих угодах, коли кредитор користується незнанням позичальником ситуації на ринку кредитів або його безвихідним становищем з тих чи інших причин, серед ділків тіньової економіки і злочинних елементів.