У Новій Гвінеї виявили найбільший вид доісторичного кенгуру (ФОТО)
Protemnodon Viator, також був знайдений у Новій Гвінеї, тварина важила до 170 кг, що робить його найбільшим кенгуру з коли-небудь виявлених.
Дослідження повних скелетів стародавнього виду гігантських кенгуру дозволило дослідникам відкрити три нові незвичайні види, один з яких важив удвічі більше, ніж сучасний самець рудого кенгуру.
У дослідженні палеонтологів з Університету Фліндерса, які вивчали вимерлий вид Protemnodon, зазначається, що ці тварини, хоча й були тісно пов’язані між собою, мали характерні відмінності у стрибках порівняно з сучасними кенгуру.
Protemnodon — рід вимерлих сумчастих, які жили в Австралії в епоху плейстоцену (близько 2,5 млн. — 11 700 років тому). Вони є частиною групи сумчастих, відомої як дипротодонти, до якої належать добре відомі гігантські кенгуру та валлабі.
Скам’янілості протемнодона, зібрані в переважно неушкодженому вигляді з ділянок на озері Каллабонна в посушливій Південній Австралії у 2013, 2018 і 2019 роках, вони лягли в основу дослідження, проведеного палеонтологом Фліндерського університету Айзеком Керром (Isaac Kerr).
Вчені Фліндерса дійшли висновку, що обидва стародавніх звіра були схожі на сучасних сірих кенгуру і важили близько 50 кілограмів, хоча й мали більш приземкувату та м’язисту статуру.
Проте Protemnodon Viator, який також був знайдений у Новій Гвінеї, важив до 170 кілограмів, що робить його найбільшим кенгуру з усіх коли-небудь знайдених і приблизно вдвічі більшим за сучасних «ру».
Згідно зі звітом Фліндерса, Viator, що в перекладі з латинської означає «мандрівник» або «подорожній», був довгоногим кенгуру, який міг досить швидко та ефективно стрибати.
Види Protemnodon були великими й травоїдними, деякі з них досягали розмірів сучасних носорогів.
Ці сумчасті були пристосовані до широкого спектру середовищ, від лісів до пасовищ, і їхні рештки були знайдені в різних частинах Австралії.
Вони мали міцні черепи та сильні щелепи, які вказують на те, що вони харчувалися жорсткою рослинністю. Структура їхніх зубів дозволяє припустити, що вони були здатні подрібнювати та переробляти грубий рослинний матеріал.
Один з найвідоміших видів Protemnodon — «Protemnodon anak», також відомий як «гігантський валлабі». Цей вид був одним з найбільших серед дипротодонтів, за деякими оцінками він міг важити до 130 кілограмів (286 фунтів).
Дослідники вважають, що вони могли жити на планеті ще п’ять мільйонів років тому, тоді як останній відомий вид Protemnodon зник близько 40 000 років тому.
Вважається, що вимирання Protemnodon та інших великих австралійських сумчастих було спричинене сукупністю факторів, включаючи зміну клімату та діяльність людини, зокрема, полювання та знищення середовища існування.
Решта видів мали інші характеристики
Дані для дослідження були зібрані з музеїв чотирьох країн. Пан Керр, розповідаючи про трудомістке завдання, сказав, що він вивчив «майже кожен екземпляр протемнодона, який існує».
«Ми сфотографували і відсканували у форматі 3D понад 800 зразків, зібраних з усієї Австралії та Нової Гвінеї, виміряли, порівняли та описали їх. Це було досить складне завдання», — сказав пан Керр.
«Приємно, що після п’яти років досліджень, 261 сторінки та понад 100 000 слів, ми нарешті випустили цю книгу у світ. Я дуже сподіваюся, що вона допоможе в подальших дослідженнях Protemnodon, і ми зможемо дізнатися більше про те, що робили ці кенгуру».
Наполеглива праця окупилася, і дослідники Фліндерса також відкрили два інших види — Protemnodon mamkurra і Protemnodon dawsonae.
У 19 столітті палеонтолог Річард Оуен класифікував шість видів Protemnodon, спираючись лише на зуби та не маючи повного скелета.
Дослідження інших вчених протягом наступних півтора століття поглибили фізіологію Protemnodon, і протягом багатьох років всі вони вважалися квадрупедами (використовували всі чотири ноги для ходіння і бігу).
Але пан Керр каже, що дослідження південноавстралійських скелетів суперечить цій теорії.
«Наше дослідження показує, що це стосується лише трьох-чотирьох видів протемнодонів, які, можливо, пересувалися чимось на зразок квокки або потору — тобто ходили на чотирьох ногах, а іноді стрибали на двох ногах».
«Нещодавно описаний Protemnodon mamkurra, ймовірно, є одним з таких видів. Великий, але товстокістний і міцний кенгуру, він, ймовірно, був досить повільним і малорухливим. Він міг стрибати лише зрідка, можливо, лише тоді, коли його лякали».
Третій новий вид, Protemnodon dawsonae, про який, за словами пана Керра, відомо менше, швидше за все, був «середньошвидкісним стрибуном, чимось на зразок болотяної валлабі», — йдеться в дослідженні.
Пан Керр підкреслив, наскільки незвично, що такі близькі родичі кенгуру процвітають в абсолютно різних середовищах, зазначивши, що «нині відомо, як різні види Protemnodon мешкали в широкому діапазоні середовищ існування — від посушливої центральної Австралії до лісистих гір Тасманії й Нової Гвінеї, де випадає багато опадів».